Війна в наш дім проникла тихо,

Згасивши тисячі життів,

І залишила біль і лихо –

Печалі вдів і матерів.

Хто ж відповість за юні долі,

У крові викупаний стяг?

Коли і як приспати болі

В людських знівечених серцях?..

А, може, скажуть кладовища

Устами жалібних троянд,

Чом дев’ять літ там юність нищив

Для нас чужий Афганістан?

                Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. 33 післявоєнних  років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

             Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

              Сьогодні ми вшановуємо всіх, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни. Україна у ній втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 2 залишились у полоні або пропали безвісти. Уже вдома, від ран, хвороб і самогубств померли більше 4 тисяч українських «афганців».  Для тисяч  родин ця війна назавжди стала грізним знаменням біди, символом невгамовних душевних мук і невтішного горя.

         Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів після закінчення війни були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя. Серед  тих, що ще зовсім юними пройшли через грізне полум'я афганської війни, є і наші односельчани: Дашук Микола Павлович, Тимошок Володимир Володимирович, Корень Віктор Федорович, Черняк Анатолій Олександрович, Дем'янець Валентин Васильович, Буткевич Микола Михайлович.

По різному склалася доля юнаків, які повернулися живими з Афганістану. Важкою була адаптація до мирного життя, напевно, не легшою, ніж випробування боями. Довго снилися  їм гори, походи, стрілянина бою.. і друзі, яких втратили… Четверо берестян-афганців повернулися з підірваним здоров'ям і померли вже у післявоєнний час: Правник Андрій Васильович, Боковець Валентин, Дашук Микола Миколайович, Пінчук Віктор Корнійович.

Ми вшановуємо воїнів-інтернаціоналістів і засвідчуємо свою глибоку шану та повагу їхній мужності і самовідданій праці.
Вони є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, взірцем служіння народу та державі у наші дні. Більшість із них і нині борються за суверенітет рідної держави.

         Особливі слова вдячності та глибока шана нашому односельчанину Малію Василю  Дмитровичу - воїну-інтернаціоналісту, який побував у полум'ї не однієї «чужої» війни, а також відстоював незалежність і суверенітет  на Сході  України.

      15 лютого – День  вшанування  учасників бойових дій на території інших держав. Учні та педагогічний колектив Берестівського ЗЗСО щиро вітає всіх воїнів-інтернаціоналістів. Міцного Вам здоров'я і миру, герої-інтернаціоналісти!