Булінг - достатньо нове поняття в нашому житті, але явище, яке воно визначає, на жаль, у нас добре і давно відоме.

Цькування у школі доволі поширена практика. Тому спостерігайте за своїми дітьми і будьте пильними, аби в потрібний момент захистити та підтримати. Розкажіть дитині про те, як взаємодіяти із кривдником.

Якщо у вас виникли питання або ви потребуєте підтримки і поради з питань протидії булінгу та насильства, зверніться за консультацією на телефони довіри:

•  Національну дитячу “гарячу” лінію: 

116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

• Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
• Гаряча лінія з питань запобігання насильству

116 123 або 0 800 500 335;

• Уповноважений Верховної Ради з прав людини

 0 800 501 720;

• Уповноважений Президента України з прав дитини

044 255 76 75;

• Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
• Національна поліція України 102.

Дзвінки безкоштовні та конфіденційні. На “гарячій” лінії консультують соціальні працівники, педагоги, психологи та юристи.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПРО ТЕ, ЯК РОЗПІЗНАТИ ТА ПРИПИНИТИ ЗНУЩАННЯ ОДНОЛІТКІВ НАД ДІТЬМИ

Багато батьків уважають, що булінг не така серйозна проблема, як уживання школярами заборонених речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), проте його наслідки можуть бути дуже важкими та тривалими. Багато дітей спеціально уникають відвідування школи, тому що бояться цькування. Булінг негативно впливає не тільки на тих, хто терпить образи та знущання, а й на тих, хто їх завдає.
Діти, яких кривдять у школі, частіше схильні:
• Погано вчитися.
• Мати занижену самооцінку.
• Переживати депресивний стан.
• Проявляти агресивність, щоб захистити себе й помститися своїм кривдникам.
Діти, які ображають інших, частіше схильні:
• Погано вчитись.
• Палити та вживати алкоголь.
• Скоювати злочини в майбутньому.
Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу.

 Ось кілька порад про це:
• Навчайте дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть їх, коли в них це виходить.
• Хваліть їх, коли вони добре поводяться, це допоможе їм підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою точку зору.
• Спитайте в дітей, як пройшов їх день у школі, уважно вислухайте, що вони розповідають про шкільне середовище, своїх однокласників і проблеми.
• Серйозно поставтеся до булінгу. Більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають. Можливо, у вас буде тільки один шанс на те, щоб допомогти дитині.
• Якщо ви бачите, що когось ображають, обов'язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.
• Закликайте дитину допомагати тим, хто цього потребує.
• Нікого не ображайте самі. Якщо дітей ображають удома, вони будуть зганяти злість на інших. Якщо ваша дитина бачить, що ви ображаєте когось іншого, глузуєте над ним або брешете про когось, вона буде чинити так само.
• Підтримуйте шкільні програми боротьби з булінгом. Якщо у школі такої програми немає, організуйте її самі разом з іншими батьками, учителями та волонтерами.
Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу
Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до вас не звернеться.
Якщо ваша дитина не звертається до вас по допомогу, зверніть увагу на такі ознаки, які свідчать про те, що вона стала жертвою булінгу:
• Дитина стає замкнутою.
• Утрачає друзів.
• Гірше вчиться.
• Утрачає інтерес до занять, які раніше любила.
• Її одяг порваний або забруднений.
• Вона приходить додому із синцями.
• Просить більше кишенькових грошей.
Якщо ви думаєте, що вашу дитину ображають або ж дитина сама вам про це сказала, ви можете їй допомогти. Батьки найкраще впливають на впевненість дитини в собі й можуть навчити її найкращих способів вирішення проблем. Ось як ви можете допомогти своїй дитині:
• Порозмовляйте з учителем дитини, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника. Якщо вчитель нічого не зробить, зверніться до директора.
• Навчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу – нехай вона уникає кривдника або ухиляється від нього, переключиться на спілкування із друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти.
• Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.
• Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків. Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.
• Залучіть дитину до позашкільних занять. Тоді в неї буде більш широке коло спілкування й більше друзів.
Деяких дітей постійно ображають, а інших узагалі не чіпають. Чому деякі діти притягують кривдників? Діти, яких кривдять дуже часто:
• Відрізняються від інших (зростом, національністю, іншими параметрами).
• Здаються фізично або емоційно слабкими.
• Не впевнені в собі.
• Шукають схвалення.
• Не скаржаться на кривдників.
Якщо кривдником є ваша дитина
Кожному з батьків складно повірити в те, що їхня дитина ображає інших, але іноді це трапляється. Але якщо вона знущається над іншими зараз, це ще не означає, що вона буде так робити в майбутньому. Батьки можуть допомогти дитині змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми однокласниками.
Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:
• Не співчуває іншим.
• Цінує агресивність.
• Любить командувати.
• Проявляє нахабство переможця, який не любить програвати.
• Часто свариться із братами й сестрами.
• Імпульсивна.
Що ви можете зробити, щоб допомогти дитині:
• Поставтеся до цього серйозно. Не сприймайте булінг як щось тимчасове.
• Якщо вас не хвилює, як це позначиться на вашій дитині, пригадайте про те, що страждає хтось інший.
• Порозмовляйте з дитиною, дізнайтеся, чому вона ображає інших. Дуже часто діти так поводяться, коли відчувають смуток, злість, самотність або невпевненість. Іноді причиною такої поведінки стають якісь зміни вдома, у сім'ї.
• Навчіть дитину співчувати іншим, поясніть їй, як почувається той, кого ображають.
• Спитайте в учителя або шкільного психолога, чи є у вашої дитини якісь проблеми у школі. Може, вона відстає з якогось предмету або їй складно завести друзів. Спитайте в них, як ви можете допомогти дитині вирішити цю проблему.
• Спитайте себе, чи не ображають вашу дитину вдома. Дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали жертвою знущання батьків або членів сім'ї.

Зберігайте контакт зі своєю дитиною.

Важливо постійно спілкуватися з підлітком, незважаючи на зростаючу в цьому віці потребу у відділенні від батьків.

Для цього:

Розпитуйте і говоріть з дитиною про її життя, з повагою відносьтеся до того, що здається їй важливим і значущим. Головне при цьомуробити акцент на думці «Я – не просто батько (мати), я –твій друг».

Прийшовши додому після роботи, не починайте спілкування з претензій, навіть якщо дитина щось зробила не так. Проявіть до неї інтерес, обговорюйте щоденні справи, ставте запитання. Зауваження, зроблене з порога, і зауваження, зроблене в контексті зацікавленого спілкування, будуть звучати по-різному!

Пам'ятайте, що авторитарний стиль виховання для підлітків неефективний і навіть небезпечний. Надмірні заборони, обмеження свободи і покарання можуть спровокувати у підлітка відповідь агресію або аутоагресію (тобто агресію, спрямовану на себе). У підлітковому віці кращою формою виховання є укладення домовленостей. Якщо заборона необхідна, не пошкодуйте часу на пояснення доцільності заборони. Якщо ж дитина продовжує протестувати, то постарайтеся разом знайти рішення, яке влаштовує і вас, і її.

Говоріть про перспективи в житті і майбутньому. У підлітків ще тільки формується картина майбутнього, вони бачать або зовсім віддалене майбутнє, або поточний момент. Дізнайтеся, що ваша дитина хоче, як вона має намір добиватися поставленої мети, допоможіть їй скласти конкретний (і реалістичний) план дій.

Говоріть з дитиною на серйозні теми: щотаке життя? У чому сенс життя? Що таке дружба, любов, смерть, зрада? Ці теми дуже хвилюють підлітків, вони шукають власне того, що в житті цінне і важливе. Говоріть про те, щоцінне для вас у житті. Не бійтеся ділитися власним досвідом, власними роздумами. Відверта розмова на рівних завжди краще, ніж «читання лекцій», батьківські монологи про те, що правильно, а що не правильно. Якщо уникати розмов на складні теми з підлітком, він все одно продовжить шукати відповіді на стороні (наприклад, в інтернеті), де інформація може виявитися не тільки недостовірною, а й небезпечною.

Зробіть все, щоб дитина зрозуміла: саме по собі життя – це та цінність, заради якої варто жити.Якщо цінність соціального успіху, гарних оцінок, кар'єри домінує, то цінність життя самого по собі, незалежно від цих речей, стає не настільки очевидною. Важливо навчити дитину отримувати задоволення від простих і доступних речей у житті: природи, спілкування з людьми, пізнання світу, руху. Кращий спосіб прищепити любов до життя – ваш власний приклад.

Дайте зрозуміти дитині, щодо досвід поразки також важливий, як і досвід в досягненні успіху. Розповідайте частіше про те, як вам доводилося долати ті чи інші труднощі. Конструктивно пережитий досвід невдачі робить людину більш впевненою у власних силах і стійкою. І навпаки: звичка до успіхів часом призводить до того, що людина починає дуже болісно переживати неминучі невдачі.

Проявіть любов і турботу, розберіться, що стоїть за зовнішньою грубістю дитини. Підліток робить вигляд, щови зовсім не потрібні йому, він може знецінювати прояви турботи і ніжності до нього. Тим не менше, йому дуже важливі ваша любов, увага, турбота підтримка. Треба лише вибрати прийнятні для цього віку форми їх прояву.

Знайдіть баланс між свободою і не свободою дитини.Сучасні батьки намагаються раніше і швидше відпускати своїх дітей «на волю», передаючи їм відповідальність за їхнє життя і здоров'я. Цей процес не повинен бути одномоментним і різким. Надаючи свободу, важливо розуміти, що підліток ще не вміє з нею обходитися і що свобода може ним розумітися як вседозволеність. Батькам важливо розпізнати ситуації, в яких дитині вже можна надати самостійність, а в яких вона ще потребує допомоги та керівництва.

Не заучайте дитину, не робіть її свідком до «з’ясування стосунків»,вирішення сімейних конфліктів між батьками!

Сприяйте дитині у вирішенні різних питань: допоможіть вибрати телепрограму за інтересами, читайте і обговорюйте журнали, статті з газет, прогулюйтесь разом, їздіть на дачу, у відпустку.

Довіряйте дитині, прощайте випадкові витівки, будьте чесними у вимогах, послідовними.

Ознайомтеся з ознаками за якими можна розпізнати наявність суїцидальних намірів у дитини і уважно слідкуйте за її поведінковими, емоційними та словесними проявами. Якщо Вас щось насторожує – поговоріть з дитиною, запропонуйте свою допомогу, підтримку, проявіть турботу і розуміння. Поясніть дитині, безвихідних ситуацій не буває і Ви готові допомогти знайти вирішення будь-якої проблеми.

У зв’язку з цим, батькам для того, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується приділяти більшу увагу психологічному стану дитини та:

1) Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень та, в разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися.

2) Перевіряти акаунти дитини в соціальних мережах, та групи до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування в приватних чатах.

3) Звертати увагу на коло спілкування дитини.

4) Намагатися зайняти ВІЛЬНИЙ час дитини спортивними або культурними секціями.

5) Обов’язково контролювати те, які фото й та відео файли знаходяться в гаджетах дитини.

6) Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

 Департаментом кіберполіції була виявлена одна з таких груп, до якої входить 209 користувачів з України. При цьому слід наголосити, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соцмереж за зверненнями правоохоронних органів або їх користувачів.

Кіберполіція звертається до батьків та усіх не байдужих із проханням бути пильними та при можливості перевірити облікові записи ваших дітей.

Захищати дітей потрібно, формувати обачність у користуванні соцмережами - потрібно.

Але тільки - без панічних хвиль. Бо від них шкоди набагато більше: більшість дітей дізналися про «небезпечні групи» саме зі ЗМІ - і побігли дивитися: що ж воно таке?

Що ж робити батькам? А те, що вони мають робити завжди: без спонукання у вигляді епідемії паніки: спілкуватися з дітьми, чути їх, не «ламати» підлітка, поважати його особистість.

Поради батькам (в рамках місячника санітарно-просвітницької та профілактичної роботи "Ти і твоє здоров'я")

Правова освіта батьків                                                                                                                                         Якими правами наділена дитина у сім'ї? Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння та має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві. Дитина повинна бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Цивільним кодексом України, іншими правовими актами, визнаними в Україні. Права, які надані дитині чинним законодавством, можна поділити на особисті немайнові та майнові. Які права дитини у сім'ї відносяться до особистих немайнових? До особистих немайнових прав відносяться ті права, які належать дитині від народження або за законом. Вони не мають економічного змісту та нерозривно пов'язані із самою дитиною.  По-перше, дитина має невід'ємне право на життя.  Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.  Батьки повинні забрати дитину із пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Якщо батьки не забрали дитину із пологового будинку, то його забрати мають право баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.  Батьки повинні не пізніше одного місяця з народження дитини зареєструвати дитину в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Дитині надається прізвище (по прізвищу батьків), ім'я (за згодою батьків) та по-батькові (за іменем батька). Зміна прізвища, ім'я та по-батькові дитини можлива у випадках та в порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України (СК) батьки зобов'язані:  - виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;  - піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; - забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; - поважати дитину.  Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.  Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.  Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Дитина має право на збереження індивідуальності, вільно висловлювати свої думки. Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися мистецтвом.  Ніхто не в праві розлучати дитину з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до законодавства, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини (наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї тощо).  Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 СК).  Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.  Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду. Що треба знати батькам про немайнові права дітей? До досягнення дитиною певного віку, в її інтересах діють батьки (усиновлювачі) та піклувальники. Вони приймають рішення щодо місця проживання дитини, місця навчання, піклуються про стан її здоров’я. Крім того, батьки (усиновлювачі) та піклувальники здійсняють захист немайнових (право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом) та майнових прав дитини (право власності).   Прийміть подяку за дітей хороших,                                                                                                    За втрачені сили, недоспані ночі,      За допомогу, за ваші уміння,      За віру в дітей, за ласку й терпіння.   Десять «Золотих правил» для батьків   Поради американського психолога доктора Віктора Клайна: 1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку. 2. Формуйте самоповагу. Власний образ, закріплений свідомістю, є визна­чальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ри­зикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих. 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілку­вання (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову. 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається роз­виток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. «Телемани» швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисне. 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — по-гано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків. 6. Навчити дитину шанувати сім'ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції. 7. Подбайте про гарне оточення. Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюд­жуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять. 8. Будьте вимогливими. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, вихову­ються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами. 9. Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль. 10. Не робіть за дітей те. що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.   До вашого записника    Дитина «псується» багато разів, щоб знову відчути життя і себе. «Розвалюється», щоб будува­ти себе по-новому. Ніхто не підпадає під схему. І ніхто не помилиться добровільно. Але при цьому не повинно бути ніякої іронії з боку дорослих, ніякого кепкування над дитиною. Застерігаємо - це небез­печно. Дитину можна і треба підхвалювати без вихвалян­ня. Звертайтесь іноді до малюка за порадою як до рівного. Для дитини це велика миттєвість, зірковий час! (З нею радяться, вона потрібна, вона доросла!) Зверніться і за допомогою як до рівного. Виховання — це завжди трішки спектакль. Є момен­ти, коли і дорослий повинен зуміти вдати з себе без­помічного, беззахисного, залежного. Саме так — від вашої дитини. Практикувати це вже можна, починаючи з 6—7 років.   Що повинен знати школяр, ідучи до школи 1. Домашню адресу, телефон. 2. Місце роботи батьків, їх посади. 3. Шлях від школи додому і назад. 4. Знати і виконувати правила дорожнього руху. Вміти поводити себе на вулиці, в школі. 5. Відкривати й закривати самостійно двері власного будинку. 6. Чітко відповідати на запитання дорослих.     Кір

Кір є вкрай заразною важкою хворобою вірусного походження. Кір залишається однією з основних причин смерті серед дітей раннього віку в усьому світі, навіть незважаючи на наявність безпечної та ефективної вакцини. Збудником кору є вірус із сімейства параміксовірусів. Вірус кору зазвичай розвивається в клітинах, розташованих в задній стінці глотки і в легенях. Кір - хвороба людини, якій, наскільки відомо, не хворіють тварини. Ознаки та симптоми Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури, яке настає приблизно через 10-12 днів після впливу вірусу і триває від 4 до 7 днів. На цій початковій стадії можуть з'являтися нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. Через кілька днів з'являється висип, зазвичай на обличчі і верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по тілу і, в кінцевому підсумку, з'являється на руках і ногах. Вона тримається 5-6 днів і потім зникає. В середньому, висип виступає через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу. Важкою формою кору з більшою ймовірністю хворіють діти раннього віку, які отримують погане харчування, особливо ті, хто недоотримує вітамін А, або ті, імунна система яких ослаблена ВІЛ / СНІДом або іншими хворобами. Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов'язаних з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей у віці до п'яти років або у дорослих людей старше 20 років. Найсерйозніші ускладнення включають сліпоту, енцефаліт (інфекцію, що приводить до набряку головного мозку), важку діарею і пов'язану з нею дегідратацію, вушні інфекції і важкі інфекції дихальних шляхів, такі як пневмонія. Серед груп населення з високими рівнями недостатності харчування і при відсутності належної медичної допомоги до 10% випадків кору закінчуються смертельним результатом. У людей, що перехворіли на кір, виробляється імунітет проти неї на все життя. Хто піддається ризику? Невакциновані діти раннього віку зазнають самому високому ризику захворювання на кір та розвитку ускладнень, включаючи смертельний результат. Заразитися кір може будь-яка людина, що не має імунітету - той, хто не була вакцинована або той, хто не виробив імунітет після вакцинації. Передача інфекції Висококонтагіозних вірус кору поширюється при кашлі та чханні, тісних особистих контактах або безпосередньому контакті з інфікованими виділеннями з носоглотки. Вірус залишається активним і контагіозним в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом двох годин. Він може бути переданий інфікованою людиною протягом періоду часу, що починається за чотири дні до появи у нього висипу і закінчується через чотири дні після її появи. Лікування Важких ускладнень кору можна уникнути при підтримуючому лікуванні, яке забезпечує гарне харчування, належне надходження рідини та лікування дегідратації за допомогою рекомендованих ВООЗ оральних регідратаціонних розчинів. Ці розчини відшкодовують рідина та інші важливі мікроелементи, які втрачаються при діареї і блювоті. Для лікування очних і вушних інфекцій і пневмонії слід призначати антибіотики. Всі діти в країнах, що розвиваються, яким поставлений діагноз кору, повинні отримати дві дози добавки вітаміну А з інтервалом в 24 години. Це може допомогти запобігти ураження очей і сліпоту. Як показує досвід, добавки вітаміну А сприяють зменшенню числа випадків смерті від кору на 50%. Профілактика Регулярна протикорова вакцинація дітей у поєднанні з кампаніями масової імунізації в країнах з високими показниками захворюваності та смертності є основними стратегіями громадської охорони здоров'я, спрямованими на зменшення глобальної смертності від кору. Протикорова вакцина використовується протягом 40 років. Вона безпечна, ефективна і недорога. Імунізація одного дитини проти кору коштує менше одного долара США. Протикорову вакцину часто об'єднують з вакцинами проти краснухи та / або свинки в країнах, де ці хвороби являють проблеми. Вона однаково ефективна як у вигляді моновакцини, так і в комбінованому вигляді. (інформація з сайту вооз)

          У К Р А Ї Н А

  ДУБРОВИЦЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

   УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

У зв’язку із снігопадами, зниженням температури та ожеледицею на дорогах і тротуарах управління освіти, молоді та спорту Дубровицької райдержадміністрації наголошує на дотриманні правил безпечної поведінки в зимову пору року.

У зимовий період на дорогах та тротуарах через ожеледицю, нестійке льодове покриття виникають проблеми для руху транспорту та пішоходів, що може призвести до виникнення нещасних випадків. Низька температура призводить до переохолодження, відмороження частин тіла та травмування.

          Крім того, взимку досить небезпечними є бурульки. Статистика свідчить, що в таку погоду різко зростає кількість травм, отриманих під час падіння крижаних брил та зсуву снігу. Тому управління освіти, молоді та спорту зобов’язує керівників навчальних закладів не допускати скупчення бурульок на дахах навчальних закладів, перебування дітей під дахами будівель.

З суттєвим зниженням добової температури збільшуються випадки переохолодження організму, обмороження частин тіла.

У зимовий період зростає захворюваність на грип та кір, що потребує проведення комплексу протиепідемічних заходів і вимагає ефективної роз’яснювальної роботи. Тому варто інформувати учнів та їх батьків про те, як необхідно в цей період вести себе під час означених ситуацій ризику, та про правила безпеки.

У зв'язку з цим управління освіти, молоді та спорту наголошує на необхідності термінового проведення профілактичних заходів щодо поводження дітей на льоду, під час ожеледиці, обморожень, переохолодження організму та захворюваності на грип. Із метою ознайомлення учнів із правилами техніки безпеки, необхідно провести додаткові заняття, бесіди, батьківські збори та інструктажі, про що учні мають засвідчити  особистими підписами, а класні керівники, класоводи - зробити відповідні записи в журналах інструктажів та класних журналах.

Для проведення профілактичної та роз'яснювальної роботи серед учнів  закладів району управління освіти, молоді та спорту надсилає  рекомендації  та поради щодо  вказаних небезпек   (Додатки 1,2,3).

Начальник управління                                                                         Стасюк Н. І

Додаток 1

Поради

щодо попередження зараження грипом

Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватися кількох порад.

1. Уникати скупчень людей — аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів.

2.  Користуватися одноразовими масками за необхідності —  щоб захистити себе чи навколишніх від зараження. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам'ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться.

3. Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб  не залишати навколо  себе  живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини.

4. Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для  підвищення опірної здатності організму. Це збільшить  шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.

5. Мати чисті руки - інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтеся руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за  поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишилися від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.

6. Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками -; як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиттю. Багаторазові серветки та рушники,  особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції.

Якщо з'явилися ознаки хвороби, варто вжити ще кілька нескладних заходів:

- залишатися вдома при перших ознаках хвороби — не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка,  щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати навколишніх на небезпеку, яка може виявитися смертельною для деяких із них;

- не йти до лікаря з найменшого приводу — у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і  створити небезпеку зараження для інших людей. Якщо вас  непокоїть стан вашого здоров'я, обов'язково звертайтеся до лікаря,  але викликайте його додому;

- ізолювати хвору людину: виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і за можливості триматися на  відстані 2 метри від хворої людини;

- прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання — аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є основним джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у  смітник. Якщо Ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі  ваші  наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.

Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси  уникнути небезпечного захворювання і допоможе зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поручі з Вами.

Додаток 2

Поради

щодо запобігання переохолодженню та відмороженню частин тіла

1. Одягайтеся багатошарово. Тобто одягніть на себе кілька легких светрів замість однієї теплої. Це попередить спітніння, яке на морозі небезпечне. Якщо стане гаряче, завжди можна зняти один зі светрів. Із цих же міркувань одяг має бути вільним.

2. Захищайте відкриті  ділянки шкіри. Не забувайте  вдягати рукавички, а ніс та вуха захищати шапкою, шарфом, піднятим коміром.

3. Візьміть зайвий одяг, якщо плануєте провести цілий день на морозі. Іноді достатньо змінити мокрий одяг на сухий, щоб уникнути переохолодження.

4. Не виходьте на мороз голодним. Обов'язково добре поїжте, краще щось висококалорійне. Замерзли — також з'їжте що-небудь.

5. Заходьте кожні півгодини-годину у тепле приміщення, якщо ви проводите цілий день на вулиці.

6. За можливості візьміть із собою  термос із гарячою кавою, чаєм чи супом.

7. Працюйте руками, рухайте ними, аби посилити кровообіг у замерзаючих судинах. Так само рухайте пальцями ніг. Можна пострибати з ноги на ногу, тільки не дуже енергійно, це може зашкодити замерзлим тканинам.

8. Не перевтомлюйтеся. Втомлена людина швидше піддається  переохолодженню. Як правило, люди, відчувши, що починають замерзати, рухаються  дуже активно. Але це також не зовсім розумно, тому що енергія використовується дуже швидко, а сили треба поновлювати.

9. Слідкуйте за прогнозом погоди.

Категорично забороняється:

- торкатися металу, як голими руками, так і язиком. Метал дуже  добре проводить тепло, а отже, миттєво  забирає його у вас, і у  місці зіткнення може виникнути  обмороження. Те саме стосується бензину. Він може дуже швидко обморозити шкіру при зіткненні, а  отже, під час роботи з подібними матеріалами на морозі неодмінно використовуйте водонепроникні рукавички.

Перша допомога:

- не слід думати, що переохолодження мине саме по собі. Як тільки з'являться його симптоми - воскові плями та оніміння шкіри, - негайно перейдіть у тепле приміщення;

- перша допомога при переохолодженні нескладна: зігрійтеся,  поседіти  у теплому приміщенні кілька годин, поїжте;

- у разі обмороження слід негайно звернутися до лікаря. У крайньому випадку треба перевдягнутися: зняти мокрий одяг і загорнутися в теплі простирадла та ковдри. Не можна чіпати обморожені ділянки тіла; за відмороження слід дотримуватися принципу "внутрішнього зігрівання" уражених тканин: накладати термоізолюючі пов'язки (ватно-марлеві, бавовняні тощо), вживати теплі напої;

- ні в якому разі не можна зігрівати уражені тканини тіла гарячою водою або біля гарячих батарей, тому що це може призвести до значного поглиблення ураження;

- обов'язково пийте якомога більше рідини — будь-які теплі напої, крім алкоголю. Вони відновлять нормальну температуру тіла та покращать циркуляцію крові. Прийміть знеболювальні та негайно зверніться по кваліфіковану допомогу.

        Додаток 3

Заходи безпеки на льоду

Зима – чудова пора року, вона приносить багато цікавих пригод. Особливо корисним є відпочинок на льоду. Забави на ковзанах, лижах, санках загартовують організм, зміцнюють здоров’я, покращують самопочуття. Однак не слід забувати про небезпеку, яку може таїти в собі лід.

Запам’ятайте: на лід можна виходити в стійку морозну погоду при температурі повітря не менше - 0°С і тільки під наглядом дорослих.

Найбільш небезпечна крига – перша і остання. В цей час значно підвищується загроза нещасних випадків на льоду.

Минулоріч у Володимирецькому районі потрапили під кригу троє дітей, які з’їжджали санчатами на водойму. Лід був ще надто тонкий. На щастя поруч з водоймою проходили місцеві мешканці. Чоловіки почули крики дітей та кинулися на допомогу. Одного за одним, стоячи в крижаній воді, діставали дітей та переносили на берег. Трагедії вдалося уникнути.

Тому, щоб зберегти своє здоров’я слід пам’ятати  наступне:

Міцність льоду можна частково визначити візуально. На водоймах безпечним вважається лід:

-             для одного пішохода – лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною не менше 5-7 см. Лід блакитного кольору – найміцніший, білого – міцність у два рази менше, сірий – свідчить про наявність води у товщі льоду;

-             для групи людей (масові переправи пішки) – товщиною не менше 15 см, (дистанція у колоні по 4 чоловіка 5 м);

-             при масовому катанні на ковзанах – 25 см.

Необхідно пам'ятати, що ситуація на льоду змінюється майже щогодинно. 

Знайте, що під снігом лід завжди тонше, ніж на відкритих місцях. У різних місцях річок та озер товщина льодового покриву може бути різною. У гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією. Особливу обережність слід проявляти у місцях де є джерело, стік води, швидка течія або впадає струмок.

При переході льоду в невідомому місці потрібно взяти палицю, щоб за її допомогою перевіряти міцність льоду (якщо вода з'являється після першого удару, то необхідно негайно повертатись назад).

Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударом ноги.

При переході водойми на лижах рекомендується користуватись прокладеною лижнею, а за її відсутності – цілиною (при цьому треба відстібнути кріплення, зняти петлі лижних палиць з рук, рюкзак повісти на одне плече). Відстань між лижниками повинна бути не менше 5-6 м. Під час руху лижник, який іде першим, ударами палиць перевіряє міцність льоду та контролює його стан.

Користуватись майданчиками для катання на ковзанах, що обладнуються на водоймах, дозволяється лише після ретельної перевірки міцності льоду.

Особливого суворого додержання правил поводження на льоду потребує зимова риболовля.

Небезпечно виходити на лід:

-          при потеплінні;

-          збиратися на льоду великими групами;

-          зупинятися біля крутих обривистих берегів;

-          скачуватись на лід на лижах, санках з берегів;

-          виходити на лід біля заводів, фабрик, де є стічні теплі води, ростуть кущі та очерет.

Якщо ви провалились під лід:

-             не панікуйте, широко розкиньте руки по краях льодового пролому. Якщо можливо, по черзі, тримаючись однією рукою за край криги, намагайтеся звільнитися від верхнього одягу, ранця, важкого взуття;

-             намагайтесь вибратися на поверхню не роблячі різких рухів, наповзаючи грудьми на край ополонки. Намацайте ногою протилежний край криги і повільно виштовхуйте себе на поверхню;

-             намагайтесь якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;

-             вибравшись з льодового пролому, відкотіться,  а потім повільно повзіть у той  бік, звідки прийшли і де міцність льоду, таким чином перевірена.
Будьте обережні до самого берега.

Якщо у вас на очах під лід провалилася людина:

-             сповістіть, що ви йдете на допомогу;

-             наближайтесь до потерпілого поповзом, широко розкинувши руки;

-             підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру (це збільшить товщину опори);

-             не підповзаючи до самого краю ополонки, протягніть потерпілому довгу жердину, палицю від лиж, хокейну клюжку або киньте мотузку, зв’язані паски, шарфи і витягніть його на лід;

-             якщо ви не один, тоді узявши один одного за ноги, лягайте на лід і ланцюжком рухайтесь до пролому;

-             витягши потерпілого на лід, разом з ним повзіть з небезпечної зони. Потерпілого укрийте від вітру і якнайшвидше доставте в тепле місце, переодягніть його в сухий одяг, зігрійте і напоїть гарячим чаєм.

Пам’ятайте, що ваш відпочинок не повинен супроводжуватись тривогою батьків за вас. Будьте обережні при виході на лід!