Берестівський НВК

 








>





Освітній процес

 

  Нічого стабільного не буває, особливо в роботі з дітьми, а тому потрібно постійно вдосконалювати існуючу систему виховної роботи, вносити щось нове, а від чогось відмовлятися. Для нас залишається єдиним одне - зробити шкільне життя дітей насиченим, змістовним, цікавим. 

 

 

2018-2019  навчальний рік

 

                                      

 

 

 

Лист Міністерства освіти і науки України від 07.08.2018 №1/9-486

 

«Інформаційні матеріали про деякі питання  організації

в закладах освіти виховної роботи щодо  безпеки й благополуччя дитини»

 

У Конвенції про права дитини (КПД), яку Україна ратифікувала у 1991 році, зазначено, що діти повинні бути захищені від насильства, відсутності піклування, брутального поводження та експлуатації (ООН, 1989). Ці терміни розуміють як такі, що охоплюють захист від багатьох конкретних загроз, як-от дитяча праця, торгівля дітьми, катування, тілесні покарання, цькування, сексуальні домагання, сексуальні наруги та сексуальна експлуатація, вербування

до збройних сил, збройні напади і стихійні лиха. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021

У свою чергу, питання запобігання та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми регулюється Законом України «Про охорону дитинства», де статтею 10 визначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості та виключають приниження честі і гідності дитини  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14/ed20120601

Закон України  «Про освіту», зокрема стаття 53, визначає право здобувачів освіти на захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-

Основними ідеями сучасної освіти, що підтримуються і поширюються Міжнародною організацією ЮНІСЕФ, є ідеї забезпечення прав, свобод та інтересів дітей, представлені в концепції програми “Школа доброзичливого ставлення до дитини” ("Child-friendly schools") https://www.unicef.org/ukraine/ukr/

Виховання сучасних дітей, турбота про них, забезпечення їхніх прав в усіх цивілізованих країнах світу розглядається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. За таких обставин базовими векторами консолідації зусиль різних органів державної влади та громадськості цілком слушно вважати безпеку й благополуччя дитини.

Кабінет Міністрів України 30 травня 2018 року постановою № 453 затвердив Державну соціальну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року

Метою Програми є забезпечення послідовної імплементації положень Конвенції ООН про права дитини, розбудови ефективної системи захисту прав та інтересів дитини на рівні територіальної громади в умовах децентралізації, створення дружнього до дітей середовища відповідно до міжнародних стандартів та пріоритетів Стратегії Ради Європи з прав дитини (2016-2021 роки), а також досягнення Цілей Сталого Розвитку, затверджених Резолюцією Організації Об’єднаних Націй 70/1 “Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року”, у частині дотримання прав дітей.

 

У сучасному світі активізуються такі негативні явища серед дітей та учнівської̈ молоді як насильство, кібертретирування, секстинг, булінг тощо, що не може не викликати стурбованості й посиленої уваги широких кіл громадськості, освітян, батьків.

Цілком логічно, що виникає необхідність захистити, убезпечити, попередити наслідки впливу на особистість несприятливих факторів і чинників.

Вже ні для кого не таємниця, що суспільний запит спрямований на школу, яка є місцем, де дітей не тільки навчають, а, перш за все, школа є простором для їх повноцінного розвитку, осередком успішних, креативних і щасливих людей. А такий омріяний заклад освіти можливий лише в атмосфері фізичного комфорту, сприятливого соціального та психологічного клімату, який підтримує особистість, яка розвивається, вчасно реагує на її потреби та з повагою ставиться до її особливостей.

Для дітей та молоді несприятливі впливи середовища насамперед виявляються у вигляді складних ситуацій у міжособистісному спілкуванні (конфлікти з батьками, друзями, учителями, нерозуміння з оточуючими тощо), у проявах психологічного та емоційного насильства (ігнорування, приниження, погрози, недоброзичливе ставлення тощо), у дії несприятливих факторів, пов’язаних із процесом навчання.

Найголовнішою проблемою, що стосується цькування в закладі освіти, експерти називають розрив між поколіннями. Причинами цього є природна втрата монополії батьків на авторитет, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї, та розвиток інформаційних технологій, що дозволяє дітям самостійно отримувати необхідну інформацію.

Саме через цей розрив у комунікації поколінь 48% дітей, відповідно до того ж опитування UNICEF, ніколи не розповідали про випадки насильства в закладі освіти, а 25% – говорили про це не з дорослими, а з другом, братом чи сестрою. З тих, хто мовчать, – 40% соромляться про це говорити, а 22% заявили, що це нормальне явище.

Агресія і залякування серед школярів стали серйозною проблемою в Україні. За даними дослідження ЮНІСЕФ понад 80% дітей у віці від 11 до 17 років стикалися із цькуванням у закладах освіти, 24% дітей стали жертвами булінгу, а 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Батьки звертаються в поліцію тільки в тих випадках, коли вже завдано тілесних ушкоджень дітям – щонайменше, середньої тяжкості.

Форми шкільного булінгу можуть бути різними: систематичні кепкування з будь-якого приводу (наприклад щодо зовнішнього вигляду дитини); задирство; фізичні та психічні приниження; різного виду знущання; бойкот та ігнорування; псування особистих речей та ін.

Діти, які зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких, молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи гніву не мають видимої причини. Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.

Проблема цькування у школі існує давно, та лише зараз суспільство почало говорити про це відкрито. Міністерство освіти і науки України розпочало роботу над проектом "Безпечна школа", до якого закликає долучитися всіх небайдужих та підтримати ідею протидії цькуванню. У березні поточного року вдалося заручитися підтримкою всесвітньо відомого оратора Nick Vujicic, який  провів мотиваційні зустрічі з учителями та учнями, розпочавши відверту розмову про булінг. Відеоматеріали про ці зустрічі розміщені у вільному доступі на сайті МОН і ми радимо їх використати в учнівських колективах з метою протидії цькуванню.

Пропонуємо творчо підійти до проведення виховних заходів із використанням окремих відеороликів, виготовлених за матеріалами мотиваційних зустрічей Ніка Вуйчича із підлітками, педагогічними працівниками та батьківською  громадськістю м. Києва.

Увазі педагогічних працівників пропонується 17 відеороликів кожен з яких може бути окремою темою розмовою з дітьми, як то у формі круглих столів, диспутів, брейн-рингів, написання есе тощо:

  • А чи готовий ти сьогодні робити зміни навколо себе
  • Де брати любов до тих, хто тебе принижує або ігнорує
  • Живе опитування по булінгу
  • З чого почати боротьбу з булінгом у школах
  • З яких слів потрібно почати діалог під час булінгу в школі
  • Прийми себе таким як є
  • Результати опитування підлітків щодо суїциду з причин  булінгу; але ти можеш змінити статистику
  • Стережіться, бо що посієш те й пожнеш. Про стосунки
  • Ставлення Ніка Вуйчича до пропаганди ЛГБТ
  • Ти можеш зіграти ключову роль у чиємусь житті
  • Ти можеш стати рушійною силою на добро
  • .Допоможи собі, рятуючи інших
  • Україна стала на шлях  реального вкладу в майбутнє покоління. Оцінка Ніка Вуйчича
  • Цінності, які вкладаються в дітей Мексики та США.А чого хочемо ми?
  • Як довіряти і бути вдячним
  • Як Нік Вуйчич боровся з булінгом  у своєму житті
  • Який я всередині
  • Які у мене цінності

Безпечна школа - Нік Вуйчич (ВІДЕО) . Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/bezpechna-shkola-nik-vujchich-video

 

Впроваджуючи проект "Безпечна школа", Міністерство освіти і науки України прагне і закликає всіх керівників закладів освіти створити школу дружню до дитини без приниження і образ, школу, яка сприяє збереженню гідності дітей, школу, яка виховує вміння розуміти один одного і в якій панує атмосфера добра, школу яка навчає терпимому ставленню до відмінностей .

З метою формування безпечного середовища в закладах освіти та толерантних стосунків у суспільстві Міністерство започаткувало флешмоб #ВсеЩоТебеНеВбиває. Ми вдячні кожному, хто щиро та відкрито починає говорити про цькування, про людські емоції та життєві історії, що стоять за ним. Тому підтримуємо самі та закликаємо всіх приєднатися до флешмобу.

Реформа освіти в Україні набирає обертів. Враховуючи процес децентралізації влади, перед територіальними громадами постає питання і управління освітою. Створення ефективної системи освіти є завданням складним та надзвичайно відповідальним. Тому для освітян важливо мати дієвий інструментарій для цієї роботи.

На сайті МОН розміщений у вільному доступі банк педагогічних технологій (інструментарію) у рубриці «Корисні посилання щодо теми антибулінгу» для використання в профілактичній роботі в закладах освіти. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

В перспективі Міністерство передбачає застосування додаткових важелів реагування щодо насильства в закладах освіти, зокрема, включити до критеріїв перевірки закладів загальної середньої освіти шкільне безпечне середовище та визначити сферу відповідальності керівників закладів освіти; врахування під час атестації педагогічних працівників їх рівня практичних і теоретичних знань з питань запобіганню булінгу в закладах освіти та врегулювання конфліктних ситуацій, пов’язаних із цим питанням у закладах загальної середньої освіти.

Спеціальна рубрика «Корисні посилання щодо теми антибулінгу» розміщена на офіційному сайті Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» (www.imzo.gov.ua).

Діти є найнезахищенішою і найуразливішою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих. Часто діти продукують насильство в закладах освіти, маючи гіркий досвід життя та жорстокого поводження в родині.

За статистикою, яку оприлюднили під час голосування за Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», понад 3 мільйони дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства у сім'ї або є їхніми вимушеними учасниками, а майже 70%  жінок піддаються різним формам знущань і принижень. Щорічно близько 1500 жінок, і ця тенденція збільшується за останні три роки, помирають від рук власних чоловіків. Діти скривджених матерів у 6 разів схильніші до суїциду, а 50% – до зловживань наркотиками. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей – переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки.

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2229-19

Сексуальне насильство в сім’ї - найбільш прихована, латентна, форма насильства. Існують дані, що контактного сексуального насильства до 14 років зазнали 20% дітей. Сексуальне насильство над дітьми - прихована проблема і точну  кількість потерпілих установити надзвичайно складно. За оціночними даними Ради Європи,  кожна п’ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. За цим режимом доступу можна скористатися  матеріалами, як навчити дитину захищатися від сексуального насильства: https://mon.gov.ua/storage/app/media/pozashkilna/bezpeka/manual-kindergarten.pdf

З метою виконання законодавчих вимог у звязку із прийняттям Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19Міністерство надіслало до органів управління освітою лист щодо підвищення рівня інформованості здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі і гідності, насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також дискримінації за будь-якими ознаками  (лист МОН від 20.03.18 №1/9-168) режим доступу:https://mon.gov.ua/ua/npa/list-mon-ukrayini-vid-20062018-19-401-shodo-nadannya-rozyasnen

У навчально-виховному процесі необхідно враховувати, що вплив сім’ї на дітей та підлітків залежить від багатьох чинників: склад сім’ї (повна – неповна, наявність членів старшого покоління), побутові умови, морально-психологічний клімат, загальна культура, мікроклімат в родині, спілкування батьків із дитиною, єдність інтересів членів родини.

Міністерство підготувало та направило методичні рекомендації щодо формування у дітей та молоді нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини. адресовані усім фахівцям, які працюють з дітьми та молоддю (лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480).Режим доступу: https://imzo.gov.ua/2018/05/21/lyst-mon-vid-18-05-2018-1-11-5480-metodychni-rekomendatsiji-schodo-zapobihannya-ta-protydiji-nasylstvu/

 У першому півріччі 2018 року 5 541 дзвінків надійшло на Національну дитячу «гарячу» лінію. 25,3 % дітей  цікавили питання щодо прав дітей та діяльності «гарячої лінії», 16.9% -жорстоке поводження  з дітьми, комерційна експлуатація дітей , 15,4%-стосунки в родині, 12,3% - психологічне здоров’я (самотність, страхи, суїцид), 9,4 % - правосуддя щодо дітей, 6%- стосунки з однолітками тощо.

Просимо пошири в закладах освіти інформацію про діяльність Національних ліній ( інформаційні стенди, на сайтах закладів тощо ). Зокрема,   «Гаряча лінія» з питань протидії булінгу працює за номером 116 000. Батьки та члени родини мають можливість отримати консультації щодо ознак насилля по відношенню до їх дитини і рекомендації, що робити в такій ситуації.  http://magnolia-tv.com/en/node/3859

Консультації для дітей та дорослих, чиї запити стосуються дітей, здійснює Національна дитяча «гаряча лінія» за безкоштовним  номером 0-800-500-225 та коротким безкоштовним номером для абонентів КиївСтар та Лайфселл – 116 111. https://la-strada.org.ua/ucp_mod_content_show_30_robota-garyachoyi-liniyi.html

https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/

На Національній дитячій «гарячій лінії» консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Лінія працює по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години і є анонімною та конфіденційною.

Національна лінія статистика-03.08.18

 

 

 

 

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв'язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет. Режим доступу:https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

Усвідомлюючи, що інформаційно – комунікаційні технології ( ІКТ )  є важливим інструментом у житті дітей для освіти,  соціалізації,  вираження та залучення,  водночас їх використання може створювати ризики, включаючи насильство, експлуатацію та жорстоке поводження; Беручи до уваги Стратегію Ради Європи про права дитини (на 2016-2021  роки), яка визначила права дитини в цифровому середовищі як один із пріоритетних напрямків та Стратегію управління Інтернет Ради Європи ( на 2016-2019 роки ),згідно з якими Інтернет повинен бути безпечним, надійним , відкритим та сприятливим середовищем для всіх, включаючи дітей, без дискримінації ухвалено Комітетом Міністрів 4 липня 2018 року на 1321-му засіданні заступників міністрів, ухвалені Рекомендації СМ/Rek ( 2018) 7 Комітету міністрів, відповідно до положень статті 15.b Статуту ради Європи   про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі .

Просимо довести до відома та використання в практичній роботі керівників закладів освіти та педагогічних працівників зазначені рекомендації Ради Європи. Режим доступу:

http://mvs.gov.ua/upload/file/rekomendac_ya_schodo_zahistu_d_tey_u_cifrovomu_seredovisch_2018.pdf

Актуальною залишається профілактична робота щодо торгівлі людьми. Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть стати чоловіки, жінки і діти, як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації.

Нині у світі понад 21 мільйон людей є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки і діти потрапляють до рук торговців людьми, як у власних країнах, так і за кордоном. При цьому страждають усі країни – і країна походження, транзиту, і країна призначення. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми.

За перше півріччя 2018 року Національна поліція України  виявила майже 200 фактів торгівлі людьми, з них 108 – це сексуальна експлуатація. Наразі визнані потерпілими 91 жінка, 49 чоловіків, 9 неповнолітніх і 7 малолітніх дітей.

Відповідно до статей 7, 9, 20, 21, 22, 23, 24 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 19-20, ст.173) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3739-17) Міністерство, органи управління освітою, заклади освіти впроваджують в освітній процес заходи щодо підвищення рівня обізнаності здобувачів освітніх послуг та їх батьків з питань протидії торгівлі дітьми.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №111 від 24.02.2016 року, http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/111-2016-%D0%BFзатверджено  Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року

Своєрідною відповіддю на нагальні потреби держави щодо запобігання та протидії торгівлі людьми є впровадження варіативної програми виховної роботи з питань протидії торгівлі дітьми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для закладів освіти. Режим доступу:  http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/5457-

У 2018 році було проведено оцінювання впровадження зазначеної програми і Міністерство надіслало «Звіт за результатами оцінювання процесу та результатів впровадження у закладах освіти України програми виховних заходів «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» з питань попередження торгівлі людьми» ( лист від 04.04.2018 № 2/9-198).

 

 

Аналіз щодо форм впровадження у закладах освіти програми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція».

 

На сайті Міністерства розміщені практичні матеріали щодо запобігання торгівлі людьми. Електронний режим доступу:

http://mon.gov.ua/activity/education/pozashkilna-osvita/vyhovna-robota/protidiya-torgivli-lyudmi

Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних націй у 2013 році 30 липня було проголошено Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми; 18 жовтня – Європейський день боротьби з торгівлею людьми, який започаткований Європарламентом у 2007 році.

З цього приводу Міністерство направило відповідний лист органам управління освітою і наукою щодо розповсюдження соціальної реклами та відеороликів з протидії торгівлі людьми, проведення до зазначених  дат  інформаційних  кампаній, спрямованих на усвідомлення дітьми та молоддю знань про те, що найвищою цінністю будь-якої держави, у тому числі й України, є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека.

Лист МОН від 17.07.18 №1/9-453. Режим доступу:

   http://www.osvita.sm.gov.ua/index.php/uk/1422-shchodo-protidiji-torgivli-lyudmi

Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 06.08.2018    № 31627/1/1-18 до листа Міністерства  соціальної політики від 02.08.2018 № 15079/0/2-18/38  щодо протокольного рішення засідання Міжвідомчої ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству  в сім’ї та протидії торгівлі людьми  просимо організувати належне виконання та до 1 грудня 2018 року повідомити  МОН про проведену роботу щодо:

проведення моніторингового дослідження стану виконання в системі освіти  законодавства у сфері протидії торгівлі людьми та діяльності закладів освіти щодо надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

забезпечити, щоб всі фахівці сфери освіти, які можуть контактувати з імовірними постраждалими від торгівлі людьми, а особливо дітьми, які постраждали від сексуальної або трудової експлуатації, повною мірою усвідомили порядок проактивної ідентифікації, встановлення постраждалим відповідного статусі та надання допомоги;

забезпечити належне реагування всіх педагогічних працівників закладів освіти на випадки торгівлі людьми у відповідності до Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 № 783;

включити питання попередження торгівлі людьми до освітніх програм закладів загальної середньої, професійної ( професійно-технічної) та вищої освіти, регулярно проводити інформаційну роботу;

усунути ризики втягнення у торгівлю людьми учнів, які цілодобово перебувають у закладах освіти, що належать до сфери управління МОН.

 

Організація та проведення профілактичної правовиховної роботи, спрямованої на зниження рівня злочинності серед дітей і молоді є одним з актуальних і соціально важливих завдань, що стоять перед органами управління освітою та педагогічними колективами закладів освіти.

За інформацією Управління ювенальної превенції Національної поліції України за перше  півріччя 2018 року  дітьми, або за їх участю вчинено:

  • 3002 кримінальні правопорушення, з них 553 у групі неповнолітніх разом з дорослими,  та 258 у групі тільки неповнолітніх;

- 86 особливо тяжких кримінальних правопорушень,

- 1263 тяжкі кримінальні правопорушення, що вчинені неповнолітніми або за їх участю;

-19 умисних вбивств;

-24 тяжкі тілесні ушкодження;

-3- умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого;

-3 незаконне позбавлення волі або викрадення людини;

-3 згвалтування ( та замах);

-2 насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

-246 грабежів;

-74 розбої;

-72 шахрайства;

-1828 крадіжки;

-109 крадіжки із квартир;

-11 незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами;

-147 незаконне заволодіння транспортними засобами;

-82 незаконне заволодіння автомобілями;

-64  хуліганства;

-121 злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

-4 злочинів, передбачених ст. 307 КК України ;

-46 злочинів, передбачені ст.307 ( збут) КК України ;

-2 наруги над могилою;

-5 про завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян тощо.

Найтривожніша ситуація склалася у Одеській, Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Харківській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Запорізькій, Хмельницькій областях  та м. Києві.

Враховуючи викладене, Міністерство вважає, що  зазначена ситуація вимагає посилення системної роботи з формування правової культури учнів, виявлення та усунення причин і умов, що сприяють учиненню дітьми правопорушень, подолання негативних проявів у молодіжному середовищі;

проаналізувати стан справ та посилити індивідуальну корекційну роботу з дітьми, які вже скоювали кримінальні правопорушення, та дітьми, які мають ознаки агресивної поведінки;

провести інформаційно-просвітницьку роботу з батьками та законними представниками дітей, схильних до протиправної поведінки, сприяти в організації змістовного дозвілля та позакласної зайнятості цієї категорії дітей;

налагодити міжвідомчу взаємодію з підрозділами ювенальної превенції Національної поліції України, службами у справах дітей, соціальними службами для сім’ї, дітей та молоді.

 

 

 

Не вести дітей за собою, а навчити їх самостійно іти по життю 

 

Крокуємо в майбутнє з інтелектом!

 

Опрацьовуємо методичні рекомендації

 

Пріоритети виховання особистості на шляху створення нової української школи http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:13zw8P9bXnAJ:mluniv-osvita.at.ua/RMK/metod_w2015.doc+&cd=2&hl=uk&ct=clnk&gl=ua

Лист МОН щодо організації виховної роботи у 2017-2018 навчальному роціhttps://osvita.ua/legislation/Ser_osv/56857/ 

Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах 

 

 

ДОДАТОК
до наказу Міністерства освіти і науки України
від 16.06.2015 р. № 641

КОНЦЕПЦІЯ
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

  • Концепція національної системи виховання (1996);
  • Концепція національно-патріотичного виховання (2009);
  • Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;
  • Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

  • повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);
  • участь у громадсько-політичному житті країни;
  • повага до прав людини;
  • верховенство права;
  • толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;
  • рівність всіх перед законом;
  • готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

  • утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
  • виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
  • підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;
  • усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
  • сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
  • формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
  • утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
  • культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;
  • формування мовленнєвої культури;
  • спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

  • принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
  • принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
  • принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;
  • принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;
  • принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;
  • принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

  • підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;
  • розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;
  • розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодих людей;
  • підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;
  • вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);
  • вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;
  • забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2.Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

  • проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту;
  • підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;
  • створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;
  • активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;
  • залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;
  • сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;
  • налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;
  • сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;
  • активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);
  • удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством:

  • активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;
  • організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;
  • долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;
  • посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді:

  • організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;
  • запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;
  • виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;
  • підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;
  • здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується:

  • створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;
  • створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;
  • створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається:

  • розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;
  • підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;

На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується:

  • проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;
  • проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;
  • аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати:

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

  • забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;
  • зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;
  • збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;
  • створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;
  • консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

ДОДАТОК
До Наказу Міністерства освіти і науки України
від 16.06.2015 р. № 641

Методичні рекомендації
щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.

Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

З огляду на це рекомендуємо:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.

У навчально-виховний процес  мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати  систему викладання української мови, а саме:

  • у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;
  • формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;
  • виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;
  • сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;
  • плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;
  • через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;
  • здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування  толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.

Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського  та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді  духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.