Берестівський ЗЗСО

 








>





Психолого-соціальна служба

                                            Якими діти народжуються — ні від кого не залежить,

 але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

 Плутарх

Доброго дня, шановні батьки!

     Існує безліч рекомендацій, як виховувати дитину. Необхідно тільки враховувати, що кожна дитина — абсолютно унікальна. Хочемо навести кілька порад для Вас, шановні батьки, як навчати дитину тих необхідних навичок, що допоможуть їй бути успішною, впевненою в собі, щасливою — такою, якою ви хочете її бачити:

     1. Любіть свою дитину. Кажіть їй про вашу любов щодня. Вона, можливо, буде соромитись повертати вам такі слова у цей період свого життя, але колись згадає про них. Якщо дитина чинить неправильно, важливо підкреслити, що ви все одне любите її, навіть якщо вам не подобається її поведінка, якщо її дії вас не задовольняють. Підлітки схильні драматизувати ситуацію, а надто — коли їх звинувачують. Тому переконайтеся в тому, що вони усвідомлюють, що ви їх усе одно любите.

     2. Не бійтеся встановлювати обмеження. Якщо вам не подобається, що ваша дитина йде кудись із дому, - займіть тверду позицію. Вона має зрозуміти, що ваша заборона — в першу чергу турбота про неї, її здоров'я та безпеку. А ви маєте бути впевненими, що вона не опиниться у небажаній компанії, не скоїть небажаний вчинок.

     3. Дитина має бути зайнята якоюсь корисною або цікавою справою у вільний від навчання час. Спортивні секції, творчі студії, гуртки, волонтерські організації привчають відповідально ставитись не тільки до себе, а й до інших.

     4. Підкреслюйте важливість сім'ї. Наголошуйте, що ваша родина — одне ціле, одна команда. Дітям значно необхідно відчувати належність до певної групи — це своєрідний якір. Заохочуйте бажання своїх дітей проводити якомога більше часу з різними членами сім'ї: бабусями, дідусями, двоюрідними сестрами та братами, всіма вашими родичами. Збирайтеся за столом під час обіду або вечері, спілкуйтеся, обговорюйте сімейні проблеми, діліться радістю.

    5. Нехай ваша дитина обов'язково допомагає вам у домашніх справах, давайте їй певні доручення, навчіть самостійно обслуговувати себе — прибирати у своїй кімнаті, мити посуд, прати свої речі, поливати квіти, доглядати за домашньою твариною. Вона має брати на себе частину домашньої роботи, яку завжди виконуєте ви. Допомагаючи Вам, дитина самостійно привчається до відповідальності. Чудово, якщо за діло береться вся сім'я, і всі разом роблять необхідну справу, допомагаючи одне одному.

     6. Поважайте вибір дитини. Підлітки постійно намагаються з'ясувати для себе, хто вони є, у що вірять, кого наслідують, кому підкоряються. Не критикуйте категорично їхній вибір у музиці (навіть, якщо та здається вам надто агресивною), зачісці, одязі. Намагайтеся тактовно висловити свій подив, незадоволення, проговоріть, що саме не подобається Вам у виборі дитини. Повне придушування її бажань і намагань може спричинити найнеприємніші наслідки. Дозвольте їй мати право вибору, якщо це стосується тимчасового явища. Кольорове волосся згодом відросте, а от татуювання — це на все життя, тому саме тут варто сказати своє тверде батьківське «ні», довести, чому саме Ви проти, чому це захоплення — небезпечне та шкідливе.

     7. Говоріть із дитиною про можливі майбутні наслідки її поведінки. Вона має усвідомити, що Ви не завжди зможете дбати про неї, опікуватись її проблемами, оберігати її від небажаного, передбачати і застерігати. Намагайтеся пояснити важливість отримання гарної освіти для подальшого працевлаштування. Пояснюйте, що сьогоднішні вчинки дитини матимуть величезний вплив на її майбутнє. У зрозумілій формі доведіть дитині, що вона не зможе стати тим, ким мріє, якщо скоїть злочин або не матиме середньої та спеціальної освіти.

     8. Нехай дитина бере участь у розподілі сімейного бюджету, обговоренні купівлі дорогих речей, доручайте їй сплачувати рахунки за квартиру та комунальні послуги, телефон, Інтернет — вона повинна бачити, як важко буває утримувати сім'ю, купувати одяг, їжу, платити за навчання, репетиторів тощо. Діти схильні сприймати все це як належне. А насправді вони мають усвідомлювати, що батьки забезпечують їх усім необхідним. І настане день, коли вони будуть самі утримувати свою сім'ю та забезпечувати її.

     9. Учіть дитину спілкуватися з дорослими та однолітками, з повагою ставитися до них, організовувати свій вільний час, відпочинок та дозвілля всієї сім'ї, відповідати за деякі нескладні організаційні моменти.

     10. Хтось сказав: нитку довіри легко розірвати, а мур недовіри зводиться сам. Це означає, що коли батьки насміхаються з думок своїх нащадків або не сприймають їх із належною довірою чи увагою, діти почнуть шукати інших людей і довірятимуть їм, а про довіру до батьків вам залишиться лише мріяти і, можливо, згадувати.

      Перед батьками стоїть велике завдання — крім матеріального забезпечення потрібно ще навчити дітей приймати правильні рішення у житті. А це означає: дати нагоду ризикнути прийняти особисті рішення і жити відповідно до них.

      Сьогоднішній світ приховує безліч спокус для молоді і практично нічого її не вчить. Тому саме батьки були і залишаються найголовнішими вихователями. Необхідний баланс любові й дисципліни дозволить вашій дитині рости і розвиватися у тому середовищі, яке зробить її турботливою та відповідальною людиною.

 Рекомендації батькам гіперактивних дітей

  • У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
  • Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
  • Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
  • Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
  • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
  • Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
  • Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
  • Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
  • Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

  • Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
  • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
  • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
  • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
  • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й одноліткам, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
  • Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики,спортивних вправ ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
  • Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
  • Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.
  • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
  • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
  • Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

  • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
  • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

  • Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
  • Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
  • Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

  • Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
  • Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
  • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
  • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

  • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
  • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
  • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Типи неправильного виховання в сім’ї

У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є головним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.

Можна визначити деякі типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини.

  1. Бездоглядність — дитина поза увагою батьків. Батьки й ніби турбуються про неї, але в основному дитина полишена сама на себе. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю, та уваги батьків.
  2. Впливає на поведінку дитини й надмірна опіка з боку батьків — гіперопіка. В цьому випадку характерні безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що призводить до загострення взаємин.
  3. Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, що навколо неї створюють атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння її здібностей, найчастіше міфічних. Усі бажання дитини виконують, вона в центрі уваги — кумир сім’ї. виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці та самостійності.
  4. Наступний тип — емоційне відкидання. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається в сім’ях, де один із батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є інша дитина, яка має більше уваги з боку батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.
  5. Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні провини. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.
  6. Часто можна почути від батьків: «Я не мала змоги...», «У моїх батьків не було змоги...», «Я все життя мріяла,...то нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності. Це надмірна вимогливість.

Звичайно, це не все, що призводить до порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок.

Можливі й інші причини:

  1. Особливості пубертатного періоду.
  2. Ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикація.
  3. Різноманітні психічні травми — тяжкі, іноді надто сильні для особистості переживання, які супроводжують негативні емоційні реакції. Діють вони, як правило, не ізольовано одне від одного, а в комплексі. Основним стимулятором є все-таки сімейне виховання.

  Поради виховання важких підлітків

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх

Як запобігти обману?
Пам’ятка для батьків

  1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.
  2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.
  3. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте не гідним для себе пояснити дитині причин, з якої порушили її.
  4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна й потрібно стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити свій внутрішній вибір на користь правди. При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.
  5. Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б не бажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже для цього є підстави.
  6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.
  7. Поступово, але не ухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
  8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відголос — позитивний й негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».
  9. Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано.
  10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання уникнути стає визначальним чинником в поведінці. І тут до брехні — один крок.
  11. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.
  12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини — на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною людиною.
  13. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина — це до великої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на перший погляд безневинна брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, до телефону і відповідай, що мами вдома немає», — кажете ви і закладаєте цим фундамент для майбутньої брехні.
  14. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину — не уникайте шансу дати їй це відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите її. Так ви розвинете в душі малюка упевненість, що попри здійснені ним помилки, що він все одно улюблений і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчинок, а не особистість загалом.

Правила бесіди за способом активного слухання

Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо, щоб її і ваші очі були на одному рівні.

  1. Якщо ви спілкуєтесь із засмученою дитиною, не варто ставити їй запитань. Бажано, щоб ваші відповіді звучали у стверджувальній формі. Здавалося б, різниця між стверджувальним реченням незначна, іноді це слабка інтонація, а реакція на них буває різна.
  2. Дуже важливо у бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися у своїх переживаннях і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Якщо її очі дивляться не на вас, а в бік чи вона «заглиблена у себе», продовжуйте мовчати: у дитини відбувається зараз дуже важлива внутрішня робота.

Бесіда за способом активного слухання незвична для нашої культури, нею оволодіти не просто. Однак результати приємні:

  • Зникає чи принаймні сильно зменшується негативне хвилювання дитини. Тут виявляється чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі;
  • Дитина, впевнившись, що дорослий готовий її слухати, починає розповідати про себе все більше.
  • Дитина сама просувається у вирішення своєї проблеми.

 

 

План

заходів з протидії булінгу

 

№ з/п

Назва заходу

Дата проведення

Відповідальні

1.

Анкетування щодо виявлення місць у закладі, які можуть бути небезпечними та сприятливими для вчинення булінгу

до 01.02.2020 р.

Психологічна служба

2.

Ведення журналу обліку реєстрації заяв (звернень) про випадки булінгу в закладі освіти

Постійно

Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу Удодік Н.В.

3.

Оприлюднення номерів телефонів довіри з питань протидії булінгу та насильства та нормативних документів на інформаційному стенді та сайті закладу

до 05.01.2020 р.

Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу Удодік Н.В.

4.

Консультаційні години   соціально-психологічної служби з питань щодо булінгу (для педагогів, батьків та учнів)

Понеділок

10.00-11.00

впродовж навчального року

Психологічна служба

5.

Забезпечення роботи

«скриньки довіри»

Впродовж  року

Психологічна служба

6.

Залучення представників Національної поліції України (ювенальна превенція), ССД до проведення заходів щодо попередження та виявлення булінгу

Впродовж  року

ЗДВР, Психологічна служба

7.

Нарада при заступнику директора з виховної роботи з питань профілактики булінгу

Лютий 2020 р.

ЗДВР

8.

Інструктивна нарада з технічним персоналом з питань профілактики булінгу (цькування)

Лютий 2020 р.

ЗДВР

9.

Година спілкування «Кібербулінг: небезпечне віртуальне спілкування»,  (1-4 кл.)

Лютий 2020 р.

Вчителі інформатики

10.

Шкільний урок «Інтимне селфі в Інтернеті – жарт чи небезпечний ризик?» для учнів 8-11 класів

Лютий 2020 р.

Вчителі інформатики, класні керівники

11.

Тренінгове заняття для учнів 5-8 класів з розвитку навичок спілкування та мирного вирішення конфліктів

Березень 2020 р.

Практичний психолог

12.

Імітаційна гра для учнів 1-4 класів «Якщо тебе ображають»

Березень 2020 р.

Психологічна служба

13.

Конкурс плакатів «Світ без насилля»

Березень 2020 р.

Педагог-організатор

14.

Години класного керівника «Зупинимо булінг разом»

Впродовж року

Класні керівники

15.

 Тематичні класні батьківські збори «Законодавство про протидію булінгу»

Березень 2020 р.

Класні керівники

16.

Розповсюдження пам'яток для батьків про порядок реагування та способи повідомлення про випадки булінгу, заходи захисту та надання допомоги дітям на  тематику булінгу

Березень – квітень 2020 р.

Психологічна служба

17.

Написання есе на тему «Як довіряти і бути вдячним»

Квітень 2020 р.

Вчителі української мови

18.

Година відвертого спілкування «Не допускай насилля над ближнім»

Травень 2020 р.

Класні керівники

19.

Нарада при директору з різними категоріями працівників з питань протидії булінгу (цькуванню)

Вересень 2020 р.

Директор

20.

Тиждень протидії боулінгу (за окремим планом)

Вересень-жовтень 2020 р.

Психологічна служба

21.

Відзначення Міжнародного дня толерантності:

-КТС «Пошта добрих справ»;

- рольова гра для учнів 1-4 класів «Як ставитися до інших»;

- година спілкування «Допоможи собі рятуючи інших» для учнів 5-7 класів;

- урок відвертого спілкування « Що посієш - те й пожнеш»  для учнів 8-11 класів

Листопад 2020 р.

Соціальний педагог,

класні керівники

22.

Діагностичне оцінювання освітнього закладу за показниками безпеки, комфортності; аналіз інформації щодо проявів булінгу

 

Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу Удодік Н.В.

 

Заступник директора з виховної роботи                           Люлька О.В.

 

 

 

 

 

Телефони довіри:

  •  Національну дитячу “гарячу” лінію: 

116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

  • Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
  • Гаряча лінія з питань запобігання насильству

116 123 або 0 800 500 335;

  • Уповноважений Верховної Ради з прав людини

 0 800 501 720;

  • Уповноважений Президента України з прав дитини

044 255 76 75;

  • Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
  • Національна поліція України 102.

Дзвінки безкоштовні та конфіденційні. На “гарячій” лінії консультують соціальні працівники, педагоги, психологи та юристи.

 

 

 

Глузування та знущання над дітьми однолітків уже стали частиною шкільного життя. І з роками масштаби цього явища тільки збільшуються. На Заході його прийнято називати булінгом.

 

 

 

 

 

Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

 

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до  непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

 

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

 

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НЕ СПАТИ 12 ДНІВ!

В Україні набирає обертів нова суїцидальна гра «Червона сова». Принцип гри такий самий, як і у сумнозвісних «Синіх китів».

ДЕТАЛІ:
Спочатку дітей заманюють в гру. Надсилають їм посилання, за яким потрібно перейти (воно ніби викидає помилку). Але завдяки цьому посиланню «куратори» дізнаються орієнтовну адресу, де проживає учасник. А потім, якщо дитина відмовляється виконувати якесь завдання – її шантажують, що знають адресу і приїдуть до неї на «розбірки».

Одні з основних завдань – постійно бути online, моментально відповідати на повідомлення кураторів, які вони надсилають 24/7, а також, дивитися психоделічні відео посеред ночі (після цих відео дорослому можна посивіти, вже не говорю про те, що відбувається з психікою дітей). А ще аудіо з «потойбічного світу»…

В Україні «Червона сова» ледь не вбила 14-річну Леру з Києва.

На наступний день після зникнення, дитину знайшли в Умані. Знайомі дівчини повідомили, що вона була у відчуженому стані, з порізами на руках, повністю розібраним на деталі телефоном і інструкцією у кишені для подальших дій.

За попередньою інформацією, поліція підозрює, що причиною стала гра "Червона сова". Чекаємо підтвердження.

Батьки, звертайте увагу на поведінку дітей. Основні поведінкові ознаки участі дитину у «групах смерті» такі:

- відчуженість
- втома 
- постійно хоче спати
- сидить в мережі посеред ночі
- з’являються порізи на руках

Якщо ви помітили ці прояви у дитини – не дорікайте і не кричіть на неї! Одразу починайте довірливу розмову. Запевніть, що ви допоможете їй вийти з гри і захистите від наслідків. Якщо дитина не йде на контакт – зверніться до психолога!

 

 

 

 

 

   Дорослим ці правила здаються очевидними і зрозумілими, тому ми часто вважаємо, що вони так само зрозумілі і дітям. Але в більшості випадків діти не знають, як себе поводити в небезпечних ситуаціях!

   Ознайомте дітей з порадами, які описані нижче, і поясніть кожну з них доступною мовою для вашої дитини (зважаючи на вік, особливості характеру та поведінки).

    Раджу постійно проговорювати їх з дитиною, а також розробити сімейний план дій під час небезпечних ситуацій і практикувати його в ігровій формі.

    Це необхідно для того, щоб діти в небезпечній ситуації могли скористатися порадами автоматично і врятуватися від викрадення та інших загроз і небезпек.

    Практикуйте, доповнюйте та нагадуйте дитині ці поради, але в жодному разі не залякуйте їх!

* Дякуємо МБО "Служба порятунку дітей" за допомогу у підготовці матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

В українських школах з’явивсясолодкий наркотик

Екс-заступник глави Адміністрації Президента Марина Ставнійчук звернулася до батьків українських школярів у Facebook з проханням проявити пильність у відношенні так званих “суничних наркотиків”, які розповсюджують серед підлітків, передає Znaj.ua.

У повідомлені йдеться про те, що це новий психотропний препарат відомий як “суниця”. Виглядає наркотична речовина як кристали або полуничні поп-рок (цукерка, щошипить і “тане” у роті) з ароматом суниці і розповсюджується серед  дітей у шкільних подвір’ях.

 

 

 

 

 

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому, у чому самі не обізнані.

4.Вчіть дитин усамостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власн іпомилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«типоганий», «тибрехливий», «тизлий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйтелише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

 

 

 

 

 

5 правил безпеки як не потрапити в ситуацію торгівлі людьми та запобігання домашнього насильства 

 

 

1.    Я впевнено говорю « НІ», якщо хто-небудь із дорослих чи дітей хоче образити, побити, причинити біль чи страждання. Ніхто не має права жорстоко зі мною поводитись, навіть якщо я допустився якоїсь помилки!

 

2.    Якщо я відчуваю небезпеку, я голосно кричу, чим сильніше і біжу в найближче безпечне місце (в школу, додому, в магазин, на пошту і т. д.). Кричати і втікати – це способи захисту в разі небезпеки, і не потрібно цього соромитися.

 

3.    Якщо зі мною щось трапилося погане, я розповідаю про це дорослій людині, якій я довіряю, і прошу допомогти. Я знаю, що не винуватий, якщо хто-небудь торкається мене, заставляючи мене відчувати відразу чи біль.  Я – вільна людина, і якщо зі мною станеться щось погане, я не повинен зберігати це в таємниці.

 

 

4.    Кожного разу, коли я куди-небудь йду, я повідомляю батьків чи інших дорослих які піклуються про мене, куди я йду, як туди доберуся, хто йде зі мною, по якому номеру телефону вони зможуть мені подзвонити і коли я повернуся.

 

5. Я не застосовую насильства: не б’ю, не ображаю і не принижую інших!

 

 

 

Національна дитяча

 «гаряча лінія»

0 800 500 225

або 116 111

( з мобільного)

(безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів абонентів МТС, Київстар, , life:) по всій території України,

пн.-пт. З 12.00 до 20.00 та в суботу - з 12.00 до 16.00)

 

Національна "гаряча лінія"

 з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

(працює на базі Міжнародного жіночого правозахисного центру

«Ла Страда – Україна»).

116 123

 (безкоштовно з мобільних телефонів абонентів МТС та Київстар по всій території України)