Основні напрями роботи вчителя-логопеда в школі - це корекція порушень читання та письма, а також профілактика (попередження) цих порушень, які є найпоширенішими формами мовної патології у молодших школярів.

Широко поширена думка у тому, що логопеди лише «ставлять» звуки, тобто. виправляють неправильну вимову. Це не зовсім так. Глобальною метою логопедичного впливу є розвиток усієї мовної системи в цілому, а саме:

• розвиток зв'язного мовлення
• накопичення та вдосконалення словника
• розвиток фізичного та мовного слуху
• розвиток граматичної сторони мови
• навчання навичкам словотвору та словозміни
• корекція вимови.

У ході роботи вирішується низка додаткових завдань: профілактика та виправлення порушень письма та читання.

 розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, сприйняття, мислення);

 формування елементарних навчальних навичок (вміти уважно слухати викладача, розуміти для вихователів, цілеспрямовано та посидюче виконувати поставлене завдання, адекватно оцінювати результат своєї роботи та виправляти помилки);

 формування передумов навчання грамоті (навчання звукового аналізу слів, знайомство з поняттями «звук, слово, речення», розвиток дрібної моторики та просторового орієнтування);

Мовні проблеми викликають труднощі засвоєння тих чи інших шкільних предметів, що найчастішою причиною шкільної дезадаптації, зниження навчальної мотивації, що виникають у зв'язку з цим відхилень у поведінці.

Причини, що викликають мовні порушення, є багатозначними. Вирішити їх швидко неможливо, але і вдавати, що їх немає, теж не можна. До таких дітей потрібен спеціальний підхід, посилена увага. Їм необхідна допомога вчителів та батьків, причому допомога своєчасна, кваліфікована, систематична. Такий підхід здійснюється логопедом школи.

⠀

Якщо в 2 роки:

Дитина не реагує на ім'я, не виконує прості інструкції, не любить, коли читають книжки;

Дитина виконує інструкції лише підкріплені жестом чи в знайомих, побутових ситуаціях;

У дитини в лексиконі лише звуконаслідування чи обриси слів (слово з голосних, перший склад);

Дитина не наслідує гру однолітків чи побутові дії дорослих, гра маніпулятивна і одноманітна;

У дитини відсутній вказівний жест, жести "так", "ні", "бувай";

Дитина не реагує на слова "стоп", "не можна", "підійде до мене", уникає погляду в очі чи обійм;

Дитина боїться певних побутових звуків, голосів чи навпаки, не реагує на дуже гучні;

Дитина не може показати на собі руки, ноги, живіт, вуха, ніс;

Дитина не може назвати близьких

⠀

І при тому: є особливості харчування (тільки перемелена їжа, обмежений раціон, не користується ложкою і чашкою), не ходить на горщик, самостійно не роздягається, не може впіймати м'ячик жодного разу з 3 спроб, все ще облизує предмети, не може скласти вежу з кубиків.

⠀

Якщо в 3 роки:

Дитина не задає чи задає рідко питання;

Дитина не будує трислівних речень, не використовує прикметники;

Дитина не використовує дієслів чи в мовленні переважають дієслова;

Дитина не розрізняє чи не називає основні кольори і форми;

Дитина плутає близькі за значенням слова: ложка - виделка, гуска - качка, яблуко - груша;

Дитина не розуміє прості причинно наслідкові зв'язки: ваза розбилася, хлопчик плаче чи не може переказати коротке оповідання " Дівчинка купила кульку. Дівчинка йде на свято";

Дитина не розрізняє поняття "один - багато", "їстівне - не їстівне", "він-вона";

Дитина не використовує займенників "Я", "Ти", "Моє";

Дитина не розуміє просторові поняття: "вгорі, внизу, спереду, позаду, праворуч, ліворуч";

Дитина не може повторити правильно за дорослим трискладові слова, односкладові слова, двоскладові із закритим складом (машина, фен, кішка);

⠀

Якщо в 4 роки:

У дитини відсутні чи не правильно вимовляє звуки "с, ш, з, ж, ч, ц";

Дитина не може вести діалог, не ініціює діалог на соціальні теми;

У дитини відсутня сюжетно- рольова гра чи сюжет один і той самий;

Дитина не може скласти розповідь за сюжетним малюнком, а просто описує його;

Дитина не може скласти речення з поясненням причини події: "Дівчинка плаче, бо...";

Мовлення дитини аграматичне, не правильно узгоджує слова за родами та відмінками;

Дитина не використовує чи використовує не правильно відмінки "на, під, в, за, над".

⠀

Якщо в 5 років:

У дитини відсутні чи не правильно вимовляє звуки "л, р";

Дитина не може скласти розповідь за сюжетними малюнками, переказати казку, що відбувалося протягом дня;

Дитина не може зробити оцінку поведінці людини;

Дитина не розуміє поняття, що означає характер людини;

Дитина не може підібрати антоніми до слів;

Дитина не може скласти речення з планом дій;

Дитина не знає професії та не може розказати про рід діяльності людей;

У дитини відсутні слова вмістилища, присвійні прикметники, відносні прикметники (курник, бабусині, дерев'яні).

⠀

Якщо в 6 років:

У дитини виникають проблеми із оволодінням читанням та письмом.

Розпочинаючи знайомити дитину зі звуком, використовуйте логопедичні ігри. Особливо в процесі самостійної діяльності дитини.

Зміст і цілі таких логопедичних ігор наступні:

1. Звернути увагу дитини на предмет, який звучить. Формувати вміння диференціювати зони аудіального сприйняття (ближня, середня, далека).
2. Спонукати визначати напрямок звуку.
3. Розрізняти шумові звуки по гучності.
4. Виділяти звучання заданого предмета з ряду запропонованих.
5. Розрізняти звучання декількох звукових сигналів (немузичних шумів і музичних інструментів), виділяти між ними однакові за звучанням.
6. Відтворювати послідовність звукового ряду, співвідносячи його візуально з певними предметами (музичними інструментами) і без цього.

У ході логопедичних ігор, спрямованих на вивчення властивостей звуку, дитина має отримати не лише точне уявлення про власне звук, але й вивчити можливості свого голосу: звуконаслідування, скандування, глісандо (плавний перехід від одного звуку до іншого через всі звуки, які знаходяться між ними у звуковому ряді) тощо.

Логопедична гра «Визнач, що ти чуєш»

Мета гри: навчити прислухатися до звуків і визначати їх джерело.

Дорослий пропонує дитині визначити, що вона чує. За ширмою, яку споруджують з підручних матеріалів, чути різні звуки, наприклад: дзюрчання води, яка переливається зі склянки в склянку; шурхіт паперу - щільного і тонкого; розрізування паперу ножицями; дзвін ключа, який впав на стіл; свисток судді; дзвінок будильника; стукіт ложки по склу; дзвін келихів; плескіт в долоні; стукіт дерев'яними або металевими ложками один по одному; стукіт кісточками пальців по столу; удар м'ячем по підлозі; звуки шумових іграшок, дитячих шумових музичних інструментів і т.д.

Варіанти:

• Дитина вгадує методом проб - сама виконує дію кожним предметом, поки не почує потрібне звучання;
• Використовується серія предметів, схожих за звучанням (скляна тарілка, пляшка, чашка, порцелянова чашка);
• Можливість одночасного звучання двох-трьох різних звуків (шумів).

Логопедична гра «Визнач, звідки звук»

Мета гри: визначати напрямок звуку в просторі.

Для гри знадобиться дзвіночок. Дитина закриває очі, дорослий ходить в різних напрямках і дзвенить дзвоником. Дитина повинна показати і пояснити, звідки чути звук (попереду, позаду, справа, зліва і т. д.)

Логопедична гра «Далеко – близько»

Мета гри: визначати відстань звучання.

Дитина закриває очі, дорослий називає його ім'я то поблизу від нього, то на відстані. Дитині потрібно визначити, близько чи далеко знаходиться дорослий.

Логопедична гра «Музика дощу»

Мета гри: прислухатися до звуків, визначати їх характеристику, знаходити порівняння, розвивати фантазію.

Гра проводиться в дощову погоду. Дорослий пропонує дитині прислухатися до шуму дощу в повній тиші і визначити його характер: монотонний, тужливий, ледачий, сумний, грайливий, докучливий, заколисуючий. Можна відшукати до нього порівняння: як сльозинки; як бісер розсипний; як вода з-під душа; докучливий, як муха; ллє, як з відра. Спробувати відобразити його ритм, а може навіть і мелодію.

Логопедична гра «Шумові коробочки»

Мета гри: розвивати вміння прислухатися і розрізняти шуми по гучності.

Візьміть кілька коробочок, заповнених різними предметами (сірниками, скріпками, камінчиками, монетами і т. д.), які під час струшування видають звуки (шуми) різної сили - від тихих до гучних. Дорослий пропонує дитині потрясти кожну коробочку і вибрати ту, яка видає найгучніший (тихий) шум.

Логопедична гра «Повтори»

Мета гри: вчити прислухатися до серії звуків і запам'ятовувати їх.

Дорослий видає серію немовних звуків, наприклад: одне клацання язиком, два оплески в долоні, три притопування ногою; або один оплеск по колінах, два оплески в долоні, одне клацання пальцями. Дитина повинна запам'ятати і повторити почуті звуки в тій же послідовності.

Розвивати чутливість дітей до основних властивостей музичного звуку слід поступово, з часом ускладнюючи завдання і вправи.

Зміст і цілі таких логопедичних ігор наступні:

1. Формувати сприйняття висоти звуку.
2. Здатність співвідносити музичні звуки: ті, що йдуть вгору і вниз поступово; ті, що йдуть вгору і вниз через щабель; побудованих на одному звуці; ті, що звучать по два-три одночасно.
3. Розрізняти ритмічний малюнок (певна послідовність з'єднання довгих і коротких звуків).
4. Сприймати тембр і гучність звучання.

Нижче наведені приклади ігор, які стануть помічником в аудіальному розвитку дитини, формуючи і розвиваючи ще більш глибинне сприйняття звуків, ритмів, мелодій.

Логопедична гра «Дзвіночки»

Мета гри: розрізняти висоту звуків.

Для гри потрібно набір дзвіночків. Дитині пропонується розмістити їх в ряд, починаючи з дзвіночка, у якого найнижче або найвище звучання. Поступово можна збільшувати кількість дзвіночків.

Логопедична гра «Вгадай, скільки звуків я зіграю»

Мета гри: закріпити уявлення про високі і низькі звуки.

Для гри знадобляться дитячі музичні інструменти. Дорослий виконує на інструменті кілька звуків, а дитина слухає, запамʼятовує їх і відповідає, наприклад, що дорослий зіграв тричі один і той же звук, пробує повторити, проспівуючи його. Звуки можуть йти в різній послідовності, наприклад: кілька високих звуків, далі по черзі то низький, то високий і т. д. Дитині потрібно визначити, які вона чує звуки - однакові або різні, скільки високих і низьких, який звук перший - низький або високий. І на завершення гри проспівати відповідь або повторити послідовність на склад «ля».

Логопедична гра «Прогулянка»

Мета гри: розвивати почуття ритму.

Для гри знадобляться музичні інструменти та їх замінники (молоточки, барабан, бубон, ксилофон, металофон, дзвіночки, музичні тарілки).

Дорослий розповідає історію, супроводжуючи свою розповідь в певних місцях грою на приготованих інструментах, залучаючи до гри дитину. Наприклад: «Вийшли ми на прогулянку, але прогулянка наша була незвичайною! Ось ми спускаємося сходами (повільно стукає молоточок по столу), вийшли на вулицю. Яскраво світить сонце, ми зраділи і побігли (часто б'ємо по барабану або стукаємо молоточком по столу). Ми гуляли, як раптом піднявся сильний вітер, ударив грім і пішов дощ.» (Ритм частішає, можна одночасно бити в барабан, бубон, молоточком по металофону, вдаряти в тарілки, передавати дзвіночком капання дощу і т.д.)

Можна запропонувати дитині самій придумати продовження історії і скласти ритмічний малюнок до розповіді. Також ритмічний малюнок можна озвучувати немовними звуками (клацанням язика, пальців; ударами долонь, по колінах; притопуванням ногами і т. д.)

Логопедична гра «Оплески»

Мета гри: створювати і запам'ятовувати ритмічний малюнок.

Дорослий придумує ритм і ударами долонь відображає його. Дитина повинна безпомилково його повторити. Далі ритм придумує дитина, а дорослий повторює його. У ритмічний малюнок можна вводити прості вигуки або слова, наприклад: «Раз!», «Оле-оле-оле!», «Раз, два, три!». Можна використовувати смішні приказки або примовки, промовляючи їх разом організовано і ритмічно.

Логопедична гра «Сирена»

Мета гри: вивчити можливості свого голосу.

Дорослий відображає звук сирени, тобто на одному диханні опускається до нижньої межі своєї теситури, а потім піднімається до верхньої. Дитина в цей момент керує дорослим: коли дитина піднімає руку, дорослий підвищує голос, а коли опускає - знижує. Далі дорослий і дитина міняються місцями.

Під час логопедичних занять зовсім не обовʼязково, щоб дитина весь час сиділа за столом. Засвоєння матеріалу буде більш цікавим та ефективним, якщо мовленнєві завдання виконувати у русі, в процесі ігор, поєднуючись з розвитком інших психічних процесів.

Логопедичні ігри не завжди передбачають проведення окремих занять із вправами для вироблення чіткої вимови звуків. Логопедичний елемент повинен бути практично в кожному занятті з мовлення. Головне — самому чітко вимовляти слова і давати дитині час для того, щоб чітко висловитися. Іноді те, що ми підганяємо дитину, може призвести до заїкання. Отож краще зачекати і послухати повільну розповідь дитини, аніж злякати її поспіхом.

Пропонуємо нижче логопедичні ігри для дітей від двох до шести і більше років.

Гра «Чарівна скринька»

(для дітей 2—4 років)

У яскраву коробку складаємо різні іграшки, а потім дістаємо по одній і просимо, щоб дитина чітко назвала, що це. Можна ускладнити завдання, пропонуючи назвати предмет в однині і множині або таким чином: одне яблуко — багато яблук, одне слоненя — багато слоненят.

Гра «Станемо звірятами»

(для дітей 2—4 років)

Показуємо на малюнку або у вигляді іграшки певну тварину, бажано, щоб це були різні тварини, які «вимовляють» різні звуки (ворона, джміль, змія, поросятко, пес, кіт, бджола, лев, тигр, миша, жук). Просимо повторити звуконаслідування. Таким же чином можна наслідувати звуки води, яка крапає із крана — крап-крап, звуки барабану — бам-бара-бам, звуки шуму дерев під час вітру — ш-ш-ш тощо.

Гра «Впізнаємо звук»

(для дітей 4—6 років)

Даємо завдання впізнати якийсь один звук у словах, наприклад, [с]. Називаємо слова лисиця, слон, шлях, суниці, вихователь, син, сорочка, ворона, сорока, синиця, зима, весна.., а дитина повинна плескати у долоні, коли почує потрібне слово. Можна замість плескання придумати картки. Наприклад, якщо слово підходить, підняти зелену картку, якщо ні — червону.

Гра «Який у кого хвіст»

(для дітей 5—6 років)

Беремо зображення тварин. Дитина повинна назвати останній звук у назві тварини, тобто «хвіст» цього слова. Для початку краще вголос називати слово, чітко вимовляючи кінцевий звук.

Гра «Ланцюжок»

(для дітей від 6 років)

Можна задати будь-яку тему, наприклад, фрукти, овочі або в цілому говорити про слова без вказівки на групу. Спочатку називається слово, наступне повинно починатися зі звука, на який закінчилось попереднє слово.

Розвиток загальної моторики

Щоб мовлення вашої дитини добре розвивалося, необхідно звернути увагу на загальну моторику. Відомо, що чим краще рухова активність дитини, тим краще розвивається її мовлення.

У дітей з порушенням мовлення дуже часто страждає загальна моторика: рухи недостатньо чіткі, наявне недо­статнє відчуття ритму, координації тощо.

Для того, щоб зробити рухи дитини більш скоординованими, обов’язково робіть з нею ранкову зарядку, частіше вмикайте музику, особливо мелодії, різні за темпом. Хай дитина танцює. Якщо ви бачите, що дитині важко зорієнтуватись, у якому темпі рухатись, почніть це робити разом з нею.

Існує багато вправ, спрямованих на розвиток рухової активності дитини.

Ігри з м’ячем

Свічки — підкинути м’яч догори, спочатку невисоко, й піймати його. Наступного разу підкинути вище, утретє — ще вище.

Цвяхи кувати — відбивати м’яч рукою об землю.

Одноруччя — підкинути м’яч до гори правою рукою і піймати правою, підкинути лівою й піймати лівою і т. д.

Існує ціла «школа гри з м’ячем», яка дуже популярна в дитячому середовищі:

- Ігри з предметами (теніс, бадмінтон, кеглі, скакалка, бумеранг тощо).
- Промовляння римованого тексту з імітацією рухів.
- Виконання рухів під музику.
- Танцювальні вправи.
- Вправи на рівновагу (ходьба по колоді, по бордюру; стійка на одній нозі, «Ластівка» тощо).

Розвиток дрібної моторики

Дрібна моторика — це рухи пальців та кистей рук. Відомо, що існує взаємозв’язок між розвитком м’язів рук і мовленням людини.

Завдяки розвитку дрібної моторики дитина навчається досліджувати, порівнювати, класифікувати речі й, таким чином, краще пізнає світ, у якому живе.

Навички дрібної моторики допоможуть дитині не тільки самостійно обслуговувати себе, але й виражати себе через творчість.

Особливості розвитку дрібної моторики рук дитини залежать від її віку. В 1—2 роки вона тримає 2 предмети в одній руці, креслить олівцем, перегортає сторінку книги. Ставить кубики один на один (від двох і більше).

У 2—3 роки відчиняє ящики і перевертає те, що в них лежить. Грає з піском і глиною, відкриває кришки, використовує ножиці, фарбує пальцем. Нанизує намистини.

У 3—4 роки тримає олівець пальцями, копіює нескладні малюнки. Малює олівцями і кольоровою крейдою. Складає папір більш ніж один раз.

У 4—5 років визначає на дотик предмети в мішку, ліпить із пластиліну, шнурує черевики.

Для розвитку дрібної моторики рекомендуємо такі ігрові вправи по ступеню складності, що зростає:

1. Пасивна гімнастика для паль­ців рук (для дітей віком до дев’яти місяців).

2. Ігри з предметами:
- «Стисни та помацай»;
- розкладання та складання розбірних іграшок (матрьошок, пірамі­док, кубиків тощо);
- обведення за контуром;
- ліплення з пластиліну, тіста, глини;
- малювання пальчиками по піску;
- нанизування намистин;
- складання візерунків із лічильних паличок;
- вирізання ножицями по контуру;
- намотування ниток на клубок, котушку;
- складання кумедних картинок із дрібних намистинок, зерен.

3. Активна гімнастика для розвитку дрібної моторики:
- Вправи безмовного супроводу (робимо з пальчиків зайчика, козу, сті­лець, стіл, їжака тощо);
- пальчикові ігри.

У домовленнєвий період пальчикові ігри розвивають не тільки дрібну моторику та мовлення, але й уміння слухати. Дитина вчиться розуміти сенс почутого і вловлювати ритм мовлення.

При проведенні ігор з віршами, дорослий спочатку сам читає вірш і виконує рухи з дитиною, потім виконує рухи і частково промовляє текст уже дитина (закінчує фразу, розпочату дорослим). Далі дитина заучує вірш і супроводжує текст відповідними рухами пальців.

Що таке затримка мовленнєвого розвитку?

Про затримку мовленнєвого розвитку дитини можна говорити у віці 18–30-ти місяців, якщо запас слів, якими вона оперує, украй малий. Такі діти мають достатні навички розуміння, а також ігрові, соціальні й рухові навички, але не можуть висловлювати свої думки в усній формі.

Пропонуємо проаналізувати та спростувати деякі поширені міфи й хибні уявлення про затримку мовленнєвого розвитку.

Міф 1. Усі хлопчики схильні до затримки мовленнєвого розвитку

Факт.  Хлопчики і справді схильні вимовляти свої перші слова пізніше, ніж дівчатка, однак лише на кілька місяців. І хоча хлопчики в дійсності втричі частіше страждають від затримки мовленнєвого розвитку в порівнянні з дівчатками того ж віку, батьки повинні обов'язково звернути увагу та вжити заходів, якщо їхня дитина будь-якої статі відчуває затримку в мовленнєвому розвитку.

Міф 2. Варто лише трохи почекати

Факт. Дуже часто можна почути: «Не хвилюйся, син мого сусіда не розмовляв до трьох років» або «Ейнштейн не розмовляв, доки йому не виповнилось чотири роки». Цей міф примушує багато сімей відкласти необхідну терапію через упевненість у тому, що діти переростуть цю проблему. У той час як 50–60 % дітей, які відчувають труднощі в мовленнєвому розвитку, як правило, самостійно справляються із цією проблемою, 40–50 % дітей не можуть зробити цього самі. Діти, які справляються своїми силами, можуть демонструвати сплески негативних емоцій і фрустрацію до того часу, доки не оволодіють мовленням, а їхні батьки часто відчувають неймовірне засмучення через те, що не можуть зрозуміти, що їхні малюки намагаються їм сказати. У той же час діти, які не можуть упоратися із проблемою затримки мовлення самостійно, гостро потребують допомоги фахівця, при цьому очевидно, що чим раніше батьки звернуться по кваліфіковану допомогу, тим краще.

Міф 3. Вивчення двох мов призводить до затримки мовленнєвого розвитку

Факт. Діти, які вивчають дві мови (двомовні діти у двомовній сім'ї), проходять через ті ж етапи розвитку, що й дитина, яка вивчає одну мову. Як правило, вони досягають того ж рівня володіння кожною мовою в той же час, що й діти, які вивчають одну мову. Діти, які вивчають дві мови, можуть мати менший словниковий запас кожної з мов, проте загальний обсяг словникового запасу двох мов разом узятих повинен бути таким же, як і в дітей, які вивчають тільки одну мову.

Міф 4. Старші брати/сестри говорять за молодших дітей і перешкоджають розвитку їхнього мовлення

Факт. Дослідження показали, що мовлення первістка й наступних дітей розвивається аналогічно. Таким чином, у той час як старші брати й сестри можуть переривати або говорити за своїх молодших братів і сестер, виражаючи їхні думки, це не має негативного впливу на розвиток мовлення найменших членів родини.

Міф 5. Використання соски викликає в дітей затримку мовленнєвого розвитку

Факт. Дослідження в цій галузі є непереконливими. Деякі дослідження проводять кореляцію між тривалим використанням соски й затримкою мовленнєвого розвитку. Однак інші дослідження такий зв'язок не підтверджують. Більшість досліджень, що виявляють такий кореляційний зв'язок, виявили затримку в артикуляції, а не затримку вимови перших слів як таких. Хоча остаточний вердикт про тривале використання соски ще не винесено, можна припустити, що коли рот дитини більшу частину часу зайнятий соскою, у неї менше можливостей лепетати, імітувати звуки й, у результаті, практикувати вимову перших слів.

Використаний матеріал сайту:  http://childdevelop.com.ua/articles/develop/3036/

1. Давайте дитині час на відповідь

Більшість з нас зазвичай не можуть дочекатись того моменту, коли співрозмовник закінчить речення, і перериває його мовлення своїми власними висловлюваннями.

Батькам, у свою чергу, важливо давати дитині час подумати, тобто треба чекати 5–10 секунд, доки вона не збереться з думками, щоби сформулювати свою відповідь. Цей час допоможе дитині обміркувати все те, що вона хоче сказати. До того ж такий підхід може попередити або полегшити заїкання в деяких дітей.

2. Не виправляйте дитину надмірно

Якщо ви вимагаєте, щоб ваша дитина вимовляла звук правильно, особливо якщо цей звук вона зможе вимовляти тільки коли стане старше, будь ласка, не робіть цього! Перестаратися з виправленнями – означає зашкодити навичкам комунікації вашої дитини.

Чим більше ви будете вимагати від дитини правильної вимови, тим гірше буде виходити. Ви ж не хочете, щоб уміння вимовляти звуки й розмовляти набуло негативного забарвлення в очах дитини, адже в такому випадку вона може взагалі припинити це робити.

Мабуть, тут доречна така аналогія: спроба примусити дитину правильно вимовляти слово або звук схожа на спробу примусити людину, яка не вміє готувати, готувати краще.

3. У розмові ставтесь до дитини як до рівноправного партнера

Для виконання даної поради необхідно дотримуватись балансу. Ви повинні розмовляти з дитиною так, ніби вона доросла, але в той же час пам'ятати про те, що вона ще дитя.

Розмова з дитиною як з дорослим не означає використання дорослої лексики, жартів, або інформації, яку вона не зрозуміє. Це означає, що ви повинні висловлюватися по черзі, використовуючи зоровий контакт, і ставитися з повагою до того, що вона каже.

Що стосується дітей молодшого віку, то, ймовірно, буде багато ситуацій, коли ви просто не зможете зрозуміти, що вони белькочуть, проте, коли настане ваша черга казати, зробіть краще припущення про те, що вони кажуть, і відповідайте... навіть якщо ви не впевнені в тому, що саме вони мали на увазі.

Не розмовляйте з малюком зовсім вже по-дитячому протягом усього дня. Після того як йому виповнилось дев'ять місяців, намагайтесь обмежувати даний спосіб спілкування.

4. Будьте позитивним прикладом

Для дітей батьки повинні бути найкращим прикладом для наслідування в усьому, і в розмовній мові теж. Якщо ви хочете розвинути мовленнєві навички у вашої дитини, то повинні продемонструвати їй, що й самі ними володієте. Щоб сприяти розвитку мовленнєвих навичок сина чи доньки, ви повинні постійно розмовляти з нею на рівні, який трохи перевищує її власний рівень мовлення. Таким чином, діти будуть постійно тягнутись до вашого, більш високого рівня та вдосконалювати свої навички.

5. Вимкніть телевізор

По телевізору дійсно йдуть різні передачі для дітей, що дає вам такі необхідні паузи й перерви, але намагайтеся вмикати його якомога рідше. Просто пам'ятайте про те, що чим менше часу у вас ввімкнений телевізор, тим менше дитина чекатиме, що його ввімкнуть. Це стане корисним їй у довгостроковій перспективі. Дотримання цієї поради допоможе дитині розвинути свою уяву, навчитися самостійно займати себе і, як наслідок, зміцнити свої мовленнєві навички.

6. Читайте книги й не тільки

Читайте разом з малюком написи на коробках з усілякими пластівцями, на футболках людей і покажчиках на вулиці. Чим більше ви занурите дитину в середовище звуків мови та структури мови, тим швидше вона почне розуміти її.

При читанні книги майте на увазі, що не обов'язково читати її слово у слово. Можна просто дивитись на картинки й розповідати про те, що ви бачите. Наприклад, при читанні «Попелюшки» можете сказати: «О, ні! Вона втратила свій черевичок» або «Мишки перетворились на прекрасних коней» тощо.

Такий підхід допомагає дитині не тільки навчитись використовувати свою уяву, а й розвинути свої навички як у сфері сприйняття мови, так і в сфері використання її виразних засобів. Спробуйте прочитувати хоча б одну невелику книжку щодня, і незабаром ви помітите позитивний результат.

7. Ставте відкриті запитання (які передбачають розгорнуту відповідь)

Будьте уважними з виконанням цієї поради. Не треба бомбардувати дитину питаннями в надії на те, що цей процес сам по собі призведе до розвитку чудових мовленнєвих навичок. Позиціонуйте себе як приклад для наслідування й рівноправного співрозмовника, а не як екзаменатора.

Відкриті запитання – це ті, які передбачають розгорнуту відповідь замість «так» або «ні». Ці запитання будуть навчати вашу дитину думати, аналізувати й шукати причинно-наслідкові зв'язки.

Ось як перетворити прості запитання на відкриті:

·         Запитання: ви ходили в магазин? (Передбачається відповідь тільки «так» або «ні»).

·         Відкрите запитання: куди ви ходили? (Передбачається розгорнута відповідь).

·         Продовження відкритого запитання: І що ви там бачили?

·         Запитання: чи сподобалась тобі книга?

·         Відкрите запитання: що тобі сподобалось у цій книзі?

·         Продовження відкритого запитання: а що б ти змінив у сюжеті цієї книги?

«Розкажи мені про...» – одна з найкорисніших фраз для розвитку мовленнєвих навичок.

8. Часто повторюйте слова

Особливо, коли діти ще маленькі. Вони повинні чути звуки та слова принаймні сто разів, перш ніж почнуть намагатись їх вимовити. При цьому не обмежуйте кількість разів, коли ви кажете одне й те ж слово. Повторення – ключ до навчання, до того ж воно покращує мовленнєві навички.

9. Робіть висновки й пояснюйте наслідки

Чим раніше ви поясните дітям концепцію причин і наслідків, тим краще. Це не означає, що вам треба читати розлогі лекції дворічному малюку, але коли щось відбувається або він зробить щось неправильно, допоможіть йому зрозуміти, чому це вийшло саме так.

Приклад для дітей молодшого віку: дитина залізла на стільчик, встала, оступилася, впала й починає плакати (за умови, що вона не травмувалась). Один з батьків може сказати: «Ти впала» або «Ти вдарилася», «Тобі не варто стояти на стільчику».

Приклад для старшої дитини: дитина не каже вам, куди вона збирається. Батьки можуть сказати: «Подумай, що буде, якщо ти поранишся або з тобою щось трапиться, а я не буду знати, де ти?». Пам'ятайте, що ви можете й повинні вимовляти це в позитивній, доброзичливій манері.

Позитивний приклад: дитина вас послухалась і прибрала у своїй кімнаті. Батьки можуть сказати: «Дякую, що прибрала в себе, тепер можеш пограти з друзями, адже ти зробила те, про що я тебе просив(а)».

І нарешті, остання, але не менш важлива порада.

10. Хваліть дитину за розмову

Це ще одна порада, виконання якої повинно бути збалансованим. Вам не треба казати дитині, наскільки добре вона розмовляє, щоразу після того, як вона щось скаже. Кажіть їй це принаймні кілька разів на день – чим діти молодше, тим частіше.

·         Для дітей молодшого віку. Коли вони правильно називають будь-який предмет або явище, кажіть: «Ти добре розмовляєш» або «Ти маєш рацію, це дійсно...» або «Ти дуже цікавий співрозмовник, з тобою приємно розмовляти».

·         Для дітей старшого віку. Ви можете похвалити їх, коли вони використовують нове слово, яке вперше почули від вас напередодні. Ви можете сказати: «О, так у тебе багатий словниковий запас. Це чудово!». Адже ви є позитивним прикладом для наслідування.

Ви можете похвалити дитину за те, що вона самостійно, до того ж грамотно сконструювала складне речення, кажучи їй: «Добре кажеш» або «Мені подобається хід твоїх думок», «Це було дуже складне речення».

Використаний матеріал сайту: http://childdevelop.com.ua/articles/develop/2709/

Що таке затримка мовного розвитку? Про неї можна казати у віці 18–30-ти місяців, якщо запас слів, якими оперує дитина, зовсім незначний. Такі діти мають розвинені навички розуміння, а також ігрові, соціальні й рухові навички, але не можуть висловлювати свої думки в усній формі.

Пропонуємо розглянути прості варіанти допомоги, яку ми як батьки можемо надати нашим дітям, щоб вони швидше змогли почати розмовляти. Ось топ-5 рекомендацій, які допоможуть полегшити розвиток мови в дітей.

1. Спілкуйтеся з дитиною віч-на-віч

Коли ви намагаєтесь розвивати мовні навички своєї дитини, буде краще, якщо ваше обличчя буде перебувати на одному рівні з очима вашої дитини, при цьому воно повинно бути зверненим безпосередньо до неї. Це дозволить вам побачити, чи робить ваш малюк спробу звернутись до вас і вимовити слово, чи ні. Наприклад, цілком можливо, що він заплющив губи, щоби спробувати вимовити звук «П», але звук не вийшов. Якщо ви будете сидіти поруч або позаду, то ніколи не дізнаєтеся про те, що він робив таку спробу.

Сидячи обличчям до обличчя з дитиною, ви також зможете побачити її реакцію на різні ігри та інші дії. Це допоможе вам зрозуміти, чим у даний момент дитина зацікавлена найбільше. Окрім того, що в положенні обличчям до обличчя ви будете бачити свою дитину, вона зможе бачити вираз вашого обличчя й вашу артикуляцію. Це дозволить їй краще зрозуміти, як ви вимовляєте різні звуки та слова.

2. Зробіть вашу дитину господарем становища

Діти більше схильні спілкуватись, коли вони зацікавлені й мотивовані на це. Відкиньте всі правила, і нехай ваша дитина диктує, у що та як вона хоче грати. Якщо ваш малюк хоче кидати кубики один на одного, а не складати їх, дозвольте йому й пограйте разом у цю кумедну гру. Якщо він хоче грати з порожньою коробкою від іграшки, а не із самою іграшкою, – нехай грає. Незабаром ви побачите, наскільки захопленим буде ваш малюк, якщо будете заохочувати його інтереси.

3. Стимулюйте дитину казати про те, чого вона хоче

Більшість батьків розповідають, що, не дивлячись на те що їхня дитина ще не розмовляє, вони здатна зрозуміти, чого вона хоче. Іноді ми навіть можемо дати нашим дітям те, чого вони хочуть, ще перш, ніж вони самі усвідомлюють своє бажання. Для того щоб допомогти дитині із затримкою мови, намагайтеся постійно спонукати її спілкуватись.

Якщо дитина вказує на банан, зачекайте кілька секунд, перш ніж дати їй його. Це дасть дитині можливість спробувати вимовити звук або слово. Коли ваша дитина з очікуванням заглядає в холодильник, який ви в даний момент відкриваєте, зробіть вигляд, що не здогадуєтеся про те, чого вона хоче. Швидше за все, кілька секунд вашого зволікання допоможуть їй зробити спробу вимовити відповідне слово. Звісно, не варто розчаровувати дітей і чекати надто довго, перш ніж задовольнити їхнє бажання. І вже тим більше не варто карати дитину за те, що вона не готова вимовити потрібне слово.

4. Будьте перекладачем

Коли ваша дитина показує вам, чого вона хоче (указуючи, дотягуючись, крекчучи або даючи вам певний предмет), візьміть на себе місію перекладача та скажіть одне слово, яке вона могла б зараз використати. Це важливо для того, щоб дитина зрозуміла, яке слово буде потрібне їй наступного разу, коли вона чогось захоче.

Наприклад, якщо ваша дитина ще не промовляє жодного слова та вказує на банан, при цьому чудово розуміючи фразу «Я хочу банан», вона не зможе вимовити всі слова цього речення. Тому коли вона вказує на банан, ви можете просто сказати: «Банан?!». У цьому прикладі ви виступаєте в ролі перекладача з її мови бажань на мову, яку вона повинна опанувати, щоби зрозуміти, яке слово їй треба навчитись вимовляти.

5. Отримуйте задоволення від спілкування

Ваше спілкування повинно бути веселим. Коли ви виступаєте в ролі перекладача та вчите з дитиною слова, прослідкуйте, щоб вона звертала всю свою увагу на вказаний предмет (такий, як банан) і на сказане вами слово «Банан» (вимовлене із правильною інтонацією та мімікою).

Ваша дитина буде більш активною й зацікавленою, якщо буде бачити, що ви також відчуваєте задоволення від спілкування з нею. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не готовий імітувати звуки та слова, які ви вимовляєте. Зберігайте позитивний настрій і будьте послідовними!

Пам'ятайте, що ці рекомендації розроблені для дітей із затримкою мовного розвитку. Будь ласка, зверніться до логопеда, щоб визначити, які саме рекомендації найкраще підійдуть для вашої дитини, та отримайте конкретні професійні поради про те, як допомогти їй почати розмовляти.

Використаний матеріал сайту:http://childdevelop.com.ua/articles/develop/3037/

Мова – невичерпне джерело розумового розвитку дитини. Без розвиненого мовлення малюк не зможе здобути міцних і ґрунтовних знань з основ наук, не зможе цілісно і гармонійно розвиватися.

Звичайно ж, ви любите свою дитину! Найкращу, найпрекраснішу на всій планеті! Ви бажаєте їй здоров'я і щастя, і, звичайно ж, хочете в майбутньому бачити її успішною і освіченою людиною. АЛЕ…успішною людина може бути лише тоді, коли вона легко і вільно володіє своєю мовою.

Всім відомо, що дитина не народжується із сформованим мовленням. Поступово, крок за кроком, вона вчиться правильно і чітко вимовляти звуки, узгоджувати між собою слова, будувати речення, зрозуміло та послідовно висловлювати свої думки. Але, нажаль, іноді мовленнєвий розвиток відбувається із запізненням або з особливостями розвитку. У сім’ї дорослі розуміють дошкільника з півслова. І якщо навіть він має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні не відчуває. Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, неправильно вимовлені дитиною слова. Таке мовлення ускладнює спілкування з ровесниками. Якщо ви помітили, що однолітки сміються над мовленням вашого малюка, спробуйте об’єктивно оцінити ситуацію. Не забувайте, що дитина може поступово усамітнитися, що дедалі більше затримуватиме мовленнєвий розвиток і негативно впливатиме на її характер. Вона може стати дратівливою, замкнутою, плаксивою. Тому надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади.

У турботливих батьків виникає багато питань:

·        Чому моя дитина мовчить?

·        Чи правильно розвивається мовлення у мого сина чи доньки?

·        Чи необхідно вже хвилюватися або ще зарано?

·        Яка причина порушення мовлення?

·   Чому діти стали погано розмовляти? Раніше до логопедів зверталися лише одиниці? – згадують наші бабусі.

·        Як допомогти дитині?

З усіма цими питаннями допоможе розібратися вчитель-логопед, який виправить порушення мовлення.

   В дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне  - воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Важливо не пропустити цей період і своєчасно звернутися до вчителя-логопеда. Зрозумійте, дитина буде дорослішати, а звичка говорити неправильно буде закріплюватися і складніше піддаватися корекції.

Пам’ятайте, чим раніше Ви звернетесь по допомогу до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням!

   Однією з причин затримки формування правильної вимови звуків у дітей можуть бути недоліки артикуляційної моторики. В таких випадках рекомендується проведення логопедичного масажу. Показ виконуємо перед дзеркалом, сидячи поруч з дитиною, так, щоб вона мала можливість порівнювати свої рухи з рухами дорослого. А далі дитина буде виконувати самостійно.

    Вправи прості:

Погладити язичок губами

«Смішна пісенька». Дорослий пропонує дитині послухати «смішну пісеньку». Вказівним пальцем перебирає по губах , промовляючи звук, схожий на Б-Б-Б. Далі пропонуємо дитині виконати таку ж пісеньку.

«Покараємо» язичок. Язичок лежить на нижній губі, губами поб’ємо кінчик язичка, промовляючи «пя-пя-пя».

«Розчешемо» язичок зубами. Рот напіввідкритий. Зуби не змикаються. Язик пролазить в щілину між зубками «на вулицю», а потім «з вулиці» всередину рота, зубки як гребінчик «причісують» язичок.

Пожуємо язичок як жуйку з одного боку, з іншого, а потім - кінчик язика.

«Пожаліємо язичок». Губами погладимо язичок.

«Сховай» губки. Показуємо: спочатку підтягнути губи і сховати всередину. Утримати їх в такому положенні деякий час.

Сплюнути з кінчика язичка зернятко (насіннячко, шматочок паперу тощо).

Вилизати язичком з ложки залишки солодощів (соку, варення).

Вправи прості, проте дуже корисні!!! Виконувати можна дітям від 2 років. Виконувати в будь-якій послідовності, в будь-якому місці.

Ще один з найважливіших напрямків в корекційно-розвивальної діяльності логопеда  є робота з батьками, тому, що першочерговий вплив на мовленнєвий розвиток надає сім'я (батьки дитини). Незаперечна важливість залучення батьків до активної участі в корекційному процесі з подолання мовного дефекту у дитини, оскільки це багато в чому полегшує роботу фахівця і прискорює успіхи дитини. Спочатку батьки певною мірою звикають до вимови своїх дітей і не помічають в ній недоліків, а тому і не допомагають їм засвоювати правильну мову. Логопед роз'яснює батькам, як важливо правильно формувати мову дітей і показує їм в чому полягає логопедична робота, підкреслюючи корисність розумних вимог до дитини і необхідність закріплення досягнутого в дитячому садку.

Погоджений підхід до загального і мовному виховання дітей при організації ігор, занять, оздоровчих заходів та інших видів діяльності, вироблення єдиних педагогічних установок по відношенню до дітей з мовними порушеннями, спільні бесіди з підведенням підсумків корекційно-розвивальної роботи та визначенням перспектив подальшої діяльності, участь у консиліумах ДНЗ стають основою взаємодії.

Таким чином, взаємодія фахівців дозволяє залучати у сферу корекційно-мовленнєвої роботи більш широке коло дітей, повніше використовувати резерви корекційно-педагогічного впливу, підвищити ефективність роботи логопедичної групи, збільшити відсоток дітей, випущених з грамотною мовою і правильною вимовою, підвищити якість освітнього процесу.

Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.

1. Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
2. Не втручайтесь у дитячі розповіді. Спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
3. У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.
4. Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною.
5. Пам’ятайте, що головними і провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
6. Запропонуйте дитині змагання: «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім’ї.
7. Не забудьте записати у зошит чи на відео розповіді і казки вашої дитини.
8. Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.

Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним. Правильне мовлення – запорука успішного навчання у школі.