Берестівський НВК

 








>







Перемога діда - моя перемога

 

Великий день... Великдень Перемоги..
Все ж наче вчора. А літа минають...
На проводи, в степу біля дороги,
Своїх солдатів люди поминають.

 

Вони повернулись з війни живими...

 

Гладкий Микола Кузьмович

Гладкий Микола Кузьмович народився в селі Берестя 28 травня 1920 року. До війни працював робітником. В 1939 році поїхав на Донбас і працював по 1940 рік шахтарем.

Двадцятирічним юнаком пішов на фронт. Воювати довелося на першому Білоруському фронті в 81 запасному полку.

За мужність і відвагу Микола Кузьмович нагороджений:

«Орденом Слави ІІІ ступеня» - за винесення тяжко поранених; медалями: «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «25 років Перемоги у війні», «30 років Перемоги у війні», «50 років Збройних сил СРСР», «60 років Збройних сил СРСР». Після війни повернувся у колгосп. Спочатку працював у місті Дубровиця на водному експлуатаційному участку по 1958 рік та у цьому ж 1958 році пішов працювати комбайнером в рідний колгосп, де й працював до пенсії по 1973 рік.

Твердун Антон Омельянович

Народився Антон Омельянович в селі Берестя 23 квітня 1918 року.

В 1941 році пішов на війну. Воювати довелося на всіх ділянках фронту. Але найбільш закарбувалось в пам'яті Антону Омельяновичу визволення Польщі. Воював мужньо, про це свідчать високі урядові нагороди: медаль «За відвагу», медаль «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні». Після закінчення війни повернувся Антон Омельянович до рідного села, колгоспу.

Черняк Іван Пилипович

Народився Іван Пилипович 31 січня 1921 року, до війни.

Осінню 1944 року пішов на фронт. Почав свій бойовий шлях в Литві, автоматником 171 запасного полку. Пізніше, коли були сформовані частини, потрапив на фронт. Визволяв Ригу, Кенінсберг, Пілаву, Шауляй. Іван Пилипович був тричі поранений. Згадує, особливо тяжким було взяття Кенінсберга, нині Калінінграда, де нашими бійцями було взято в полон 90 тисяч фашистів.

Гончар Йосип Максимович

Народився Йосип Максимович 7 січня 1908 року в селі Берестя. Потомок хліборобів, він і сам був хлібороб. Але коли почалася Велика Вітчизняна Йосип Максимович пішов на фронт. Воював він на Третьому Прибалтійському та Ленінградському фронтах. Визволяв Талін, Омгу. За бойові заслуги перед Батьківщиною був нагороджений Йосип Максимович високими урядовими нагородами.

Повернувшись з війни, Йосип Максимович працював у колгоспі їздовим.

Куницький Роман Титович

Народився Роман Титович в 1913 році в селі Берестя. До війни закінчив 2 класи польської школи.

В 1941 році Роман Титович пішов на війну. Воювати довелося в 205 запасному стрілецькому полку. 

За відвагу проявлену на фронтах війни Роман Титович нагороджений медалями: «За Перемогу над Німеччиною», «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «50 лет Вооружонных Сил СССР».

Після закінчення війни Куницький Р.Т. повернувся в рідне село.

Гурик Михайло Микитович

Народився Гурик Михайло Микитович в селі Берестя 21 грудня 1914 року.

На фронті воював з 1945 року в 132 стрілецькому полку, під командуванням Рокосовського.

За героїзм і відвагу, проявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни, був нагороджений такими урядовими нагородами: « За Победу над Германией», «30 лет Победы в Великой Отечественной войне», «50 лет Вооруженных сил СССР».

Після закінчення війни повернувся в рідне село, колгосп.

Міщур Василь Данилович

Народився Міщур Василь Данилович в селі Берестя 1 травня 1920 року.

До війни працював у колгоспі, звичайним робітником.

В 1941 році пішов на війну. Воювати довелося в 314 стрілецькому полку до жовтня 1944 року, згодом у 1166 запасному стрілецькому полку.

За мужність, проявлену  на фронтах війни, Василь Данилович ногороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Берліна», та орденом «Великої Вітчизняної війни».

Найбільш запам’ятовуючим епізодом для Василя Даниловича, виявилось форсування річки Ельви та завоювання німецької столиці – Берлін.

Після закінчення війни повернувся додому та працював у колгоспі, пас вівці.

Пінчук Федір Павлович

Пінчук Федір Павлович народився в селі Берестя 10 грудня 1927 року.

Пішов на фронт в перші роки Великої Вітчизняної війни. Пройшов війну від Казані до Чукотки, визволяв Приморський край, Японію.

Воював у 360 полку, брав участь у війні з Японією.

 Пінчук Федір Павлович має такі урядові нагороди: «За Перемогу над Японією», «За перемогу над Німеччиною», «30 років Радянській Армії», «20 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні».

Після закінчення війни повернувся в колгосп, де працював трактористом.

Правник Петро Федорович

Правник Петро Федорович народився 5 лютого 1924 року в селі Берестя.

На війну пішов в листопаді 1944 року. До липня 1945 року перебував на навчанні в Марійській АРСР. Із спогадів ветерана: «Почалась війна з Японією і нас переправили на Схід. Воював в містах Цліжоу, Порт-Артур. Закінчив свою службу в 1947 році». За бойові заслуги перед Батьківщиною нагороджений Петро Федорович медаллю «За Победу над Японией».

Після війни в 1947 році, повернувся Петро Федорович в село.

Клюйко Микола Іванович

Клюйко Микола Іванович народився 11 листопада 1922 року.

До війни працював трактористом.  У 1941 році разом з товаришем пішов добровольцем на фронт. У липні 1942 року був зарахований в загін   сапером, з'єднання Сабурова. Головним завданням було знищення ворога, підрив ворожих ешелонів. Взагалі загоном було знищено за час війни 36 ворожих ешелонів. Микола Іванович разом з своїми друзями пройшов Житомирщину, Чернігівщину, Білорусію.

На все життя запам’ятав  Микола Іванович бій за місто Овруч Житомирської області. Саме в цьому  бою його вперше було тяжко поранено в праве плече.

За мужність і відвагу Клюйко Микола Іванович нагороджений багатьма урядовими нагородами, зокрема медаллю  "Партизану Великої Вітчизняної війни в боях за Овруч", «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «50 років Збройних сил СРСР», орденом «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні»,

Повернувся з війни Микола Іванович в березні 1945 року. З 1945 по 1947 роки працював інструктором райкому комсомолу, працював секретарем парторганізації колгоспу, потім бригадиром.

Подолянко Микола Дорофійович

Подолянко Микола Дорофійович народився в селі Берестя 7 лютого 1919 року.

До війни Микола Дорофійович працював у колгоспі хліборобом.

Воювати довелось у першому Прибалтійському, в стрілецькій дивізії 351 та 923 полках.

За відвагу та мужність проявлену в роки Великої Вітчизняної війни нагороджено двома медалями «За відвагу» та «За Перемогу».

Після закінчення війни повернувся  Микола Дорофійович в рідний колгосп «Зоря».

Герасимчук Іван Григорович

Герасимчук Іван Григорович народився в селі Берестя 19 грудня 1907 року.

До війни працював в колгоспі. На клич вітчизни у 1941 році пішов на війну. Воював в Латвії, визволяв Ригу, Мемель.

За відвагу проявлену на фронтах війни нагороджений такими урядовими нагородами: медаль «За отвагу» І ступеня,«20 лет Победы», «30 лет Победы», «50 лет Вооружонных сил СССР». Із розповідей  Івана  Григоровича : «Когда брал Ригу командир части дал наказ взять языка и доставить его в тыл. И вот я с товарищем отправился за языком. Тогда шел страшный бой, но я сквозь огонь ушел выполнять задание. Правда, языка мы взяли, фашист был доставлен в тыл». За цей героїзм Герасимчук був нагороджений медаллю «За відвагу».

Попко Пилип Васильович

Попко Пилип Васильович народився в селі Берестя 20 листопада 1908 року.

До війни працював у колгоспі, виконував різну роботу,  потім сапожником. Коли почалася війна, був призваний до лав Радянської Армії. Пішов на фронт. Служив у 16 залізничнодорожному батальйоні.

За героїзм проявлений в роки Великої Вітчизняної війни нагороджений Попко Пилип Васильович медалями «За Победу», «Ветеран праці».

Після закінчення війни повернувся в рідне село, колгосп, де працював в сапожній майстерні.

Попко Пилип Васильович

Попко Пилип Васильович народився в селі Берестя 15 травня 1923 року.

Закінчив 5 класів школи. До війни працював в рідному колгоспі. В 1941 році  пішов на війну воювати довелось в Київському запасному 82 полку.

За відвагу проявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни нагороджений такими урядовими нагородами: «За відвагу», медаль «За Перемогу». На фронті Василь Іванович був крім того два рази тяжко поранений. 

Після закінчення війни повернувся в рідного села.

Тетеря Михайло Семенович

Житель села Берестя Тетеря Михайло Семенович (зараз він проживає у місті Сарни) був членом КПЗУ з 1930 року. Він вів революційну боротьбу проти панської Польщі.  В 1932 році був заарештований і засуджений фашистським урядом Польщі на 11 років тюремного ув’язнення. В 1939 році був визволений Червоною Армією.

У 1940 році в селі Берестя організували колгосп, де Тетерю Михайла Семеновича обрано головою колгоспу. Коли фашисти напали на нашу країну Михайло Семенович виступив разом з Червоною Армією, після, в 1942 році його було перекинуто літаком через фронт до партизанів.

Після війни Тетеря Михайло Семенович знову працював головою колгоспу «Зоря».

Микола Семенович був персональним пенсіонером Республіканського значення.

Гурик Василь Іванович

Гурик Василь Іванович народився в селі Берестя 15 травня 1932 року. Закінчив 5 класів школи. До війни працював в рідному колгоспі. В 1941 пішов на війну. Воювати довелось в Київському запасному 82 полку. За відвагу проявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни  Гурик Василь Іванович нагороджений: медаллю «За відвагу», медаллю «За Перемогу». На фронті  Гурик Василь Іванович  був два рази тяжко поранений.

Після закінчення війни повернувся до рідного села.

Пінчук Іван Данилович

Пінчук Іван Данилович народився в селі Берестя 23 березня 1920 року. До війни здобув освіту 6 класів  польської школи. На клич Вітчизни піднявся на її захист. Воювати довелося на першому Білоруському, а потім на першому Українському фронтах. За бойові заслуги перед вітчизною був нагороджений Пінчук Іван Данилович високими урядовими нагородами.

Повернувся з війни додому, працював у колгоспі. 

Ярмолін Микола Ілліч

Ярмолін Микола Ілліч народився в селі Берестя 5 грудня 1920 року.

До війни працював в сільському господарстві. Здобув середню освіту. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Ярмолін Микола Ілліч, пішов на фронт. Захищав Вітчизну на різних рубежах. Особливо пам’ятними залишились бої за міста Альдаш, Шшаргант, за взяття Берліна.

За бойові заслуги перед Батьківщиною, Микола Ілліч, був нагороджений такими урядовими нагородами: медаллю «За відвагу», «За взяття Берліна», «30 років Перемоги», «20 лет Вооружонных сил», «Ветеран праці».

Після закінчення війни працював в Дубровицькому райфінвідділенні.

Подолянко Григорій Карпович

Подолянко Григорій Карпович народився в селі Берестя 15 листопада 1920 року.

До війни працював в селі у сільському господарству. Закінчив сім класів. В 1940 році вступив в ряди ВЛКСМ,

На війну пішов добровільно з самого її початку. Воювати довелося на різних рубежах: під Сталінградом, де був тяжко поранений, на Курській дузі. Був командиром роти. Визволяв: Костопіль, Львів, Сарни, Ровно, брав участь у взятті Берліна.

За це було нагороджено: «Червоною зіркою», медалями «За відвагу», «20 років Перемоги», «За взяття Берліна».

Після війни повернувся Подолянко Григорій Карпович в рідне село, колгосп.

Красько Кузьма Денисович

Красько Кузьма Денисович народився в селі Берестя 31 січня 1920 року.

До війни працював у сільському господарстві. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Красько Кузьма Денисович, пішов на фронт. Воювати довелося на всіх ділянках війни.

За мужність і героїзм проявлений в роки війни, Красько Кузьма Денисович, нагороджений високими урядовими нагородами: «За Перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги», «За відвагу». Після війни повернувся Кузьма Денисович в рідне село, колгосп.

Пінчук Федір Йосипович

Народився Пінчук Федір Йосипович в селі Берестя в 1919 році. До війни працював у колгоспі у будівельній бригаді. Коли йому виповнилося 22 роки він пішов на фронт. Воювати довелося на Першому українському фронті. На все життя запам'ятав Федір Йосипович воєнні роки, а особливо форсування річки Одер. Нелегко прийшлося тоді нашим радянським бійцям. Але вони все зробили для того, щоб бойова операція пройшла успішно.

За мужність і відвагу на фронтах Великої Вітчизняної Федір Йосипович був нагороджений медалями: «За відвагу», «За бойові заслуги», «За Перемогу над Німеччиною».

Йосип Максимович

Народився Йосип Максимович в селі Берестя 7 січня 1908 року. До війни працював у колгоспі. Коли покликала Вітчизна, став на її захист. Воював на третьому Прибалтійському, брав Талін, Ригу. В одному із боїв був поранений. Після лікарні служив на Ленінградському фронті, до самого закінчення війни.

За проявлений героїзм в роки Великої Вітчизняної війни Йосип Максимович нагороджений медалями: «За Боевые заслуги», «За Перемогу».

Після закінчення війни повернувся Йосип Максимович в рідне село.

Правник Василь Петрович

Правник Василь Петрович народився в селі Берестя 10 лютого 1917 року. До війни працював на заводі. В листопаді 1941 року був призваний в ряди армії. Пройшов всю війну. Воювати довелося на різних її ділянках. Особливо запам’ятався Василю Петровичу кривавий бій під  Москвою, Ленінградом, Воронежем, бій за визволення Болгарії. За героїзм, проявлений на фронтах Великої Вітчизняної війни, Василя Петровича нагороджено такими урядовими нагородами: Орденом Слави третього ступеня за визволення Болгарії.

Після війни 10 травня 1946 року повернувся додому,  працював у рідному колгоспі.

Дем'янець Трохим Охремович

Дем'янець Трохим Охремович народився 10 травня 1021 року в селі Берестя.

В 1941 році пішов на фронт. Воювати довелося у 52 дивізії на третьому Прибалтійському фронті. Воював мужньо, про це свідчать урядові нагороди: медаль «За Перемогу», «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», «30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

Після війни повернувся до рідного колгоспу «Зоря».

Клюйко Феодосій Йосипович

Клюйко Феодосій Йосипович народився 21 березня 1912 року в селі Берестя. До війни працював головою сільської ради. Коли почалася війна, був призваний до лав Радянської Армії. Воював у 228 стрілецькому полку. Воював мужньо, про це свідчать високі урядові нагороди: Орден Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаль «За Перемогу над Німеччиною», «20 років Перемоги У Великій Вітчизняній війні».

 

Загинули в роки війни:

 

Самчишин Яремій Іванович

Яремій Іванович воював на багатьох фронтах. Листи були з Латвії, де він загинув, з Іспанії.

Клюйко Іван Йосипович

Пішов на війну в 1940 році, а загинув у 1941 році.     

Твердун Микола Андрійович

Воював на багатьох фронтах. Визволяв міста і села нашої Батьківщини. І от у 1944 році він пропав безвісті, при форсуванні річки. Це було у Литві.

Похоронка

Ваш син Твердун Микола Андрійович призваний в ряди Радянської Армії Дубровицьким  райвоєнкоматом  20.03.44 року. Находясь на фронті рядовим, в сентябре месяце 1944 года пропал безвести. Райвокам майор Балонин, старший капитан Борисенко.

Твердун Йосип Андрійович

Загинув у Східній Прусії Калінінградської області, в місті Советск. Це було 5 травня 1945 року. Всього чотири дні залишилося до кінця Великої Вітчизняної війни. На жаль йому не вдалося побачити перемоги.

Пінчук Андрій Іванович

 Пішов на війну в 1939 році, де воював невідомо. Пропав безвісті в 1939 року.

Лясковець Антон Михайлович

Пішов на війну в 1942 році. Де воював невідомо. Загинув у 1943 році.

Клюйко Петро Тітович

Воював під Варшавою, станція Думбровиця. Було вбито Петра Тітовича 18 січня, поховали 20 січня 1944 року.

Клюйко Федір Яремович

Згорів у вагоні, коли їхали через Житомир. Поїзд перекинувся, всі, хто  знаходився у вагонах загинули. Рідний брат Федора Іван загинув біля Китаю.

 

Проект "Ордени та медалі моєї родини"

 

 

До 70-річчя великої Перемоги…
Михайло Микитович Гурик
Війна... Це страшне слово торкнулося своїм чорним крилом майже кожної родини.
І коли я чую це слово, то в серце закрадається тривога. Про війну я знаю тільки з книг, кінофільмів, розповідей очевидців. Про неї мені нагадує стара світлина, що висить у хаті на стіні. Це світлина мого дідуся, який дожив до Перемоги. Але скільки довелося пережити, щоб вистояти і перемогти!
Учасник бойових дій Другої світової війни Микола Микитович Гурик народився 20 листопада 1914 року в селі Берестя.
Закінчив чотири класи польської школи. З жовтня 1936 до вересня 1938 року служив у польській армії у Варшаві (Польща) в11 полку уланів кавалеристом вищої воєнної школи.
Важкими солдатськими фронтовими дорогами пройшов Михайло Гурик всю війну. В 1939 році воював у складі польської армії з німецькими фашистами. В кінці 1939 року повернувся додому. Працював у господарстві і будував міст у Дубровиці.
20 квітня 1941 року був мобілізований і відправлений у Молдавію на будівництво залізниці. 21 червня 1941 року Михайло Гурик прибув додому, а 23 червня його призвали до військкомату і відправили на війну з Німеччиною. Йшли мобілізовані до Костополя пішки. А коли в Костополі сіли в поїзд, то гітлерівці уже бомбили Полісся і під Олевськом знищили поїзд. Багато людей загинуло. З Берестя тоді залишилося живими і повернулися додому тільки 6 чоловік.
Потім знову Михайло Гурик іде на фронт, потрапляє в полон під Гданськом (Польща). Перебуває в німецькому концтаборі, з якого втік з офіцером з-під Дубна. Обидва були перевдягнені в німецьку форму і офіцер добре володів німецькою мовою, що допомогло пробратися по ворожій території.
        Після цього Михайло Гурик знову іде на фронт і воює в складі 128 стрілецького полку.
       Особливо запам’яталася розповідь діда Михайла про жорстокий бій з фашистами під Ригою. Німці захопили ви
На горі було велике дерево, а на ньому німецький снайпер. Нашим бійцям треба було переправитися через річку, щоб взяти висоту. Снайпер вбивав усіх, хто тільки піднімав голову. Дванадцять разів було поповнення. З одинадцятого поповнення залишилося тільки троє бійців. Михайло Гурик був у дванадцятому поповненні. Німців розбили, але втрати мали страшні. В цьому бою Михайла Гурика поранено в ліву ногу і відправлено в госпіталь.
Після одужання Михайло знову іде на фронт в 132 стрілковий полк телефоністом.
Михайло Гурик брав участь у бою за рейхстаг, а після закінчення війни допомагав відновлювати зруйнований Берлін і повернувся додому аж 29 листопада 1945 року. Має нагороди - ордени, медалі.
Після війни Михайло Гурик працював різноробочим в колгоспі «Зоря», а потім сторожем воєнного кабінету Берестівської середньої школи. Помер Михайло Гурик 10 березня 1986 року.
Проходять роки, але пам’ять їм не підвладна.
Ми завжди будемо вдячні тим,   хто здобув для нас  мир.
Не всі нагороди збереглися - діти, онуки гралися ними, коли були малими. Маємо лише такі:                                                         .
  • Медаль «ЗА ПОБЕДУ НАД ГЕРМАНИЕЙ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «20 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «30 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «40 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «50 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «60 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
Орден «ОТЕЧЕСТВЕННОЙ  ВОЙНЫ II СТЕПЕНИ»

 

 

Фотографії,  копії документів
Михайла Микитовича Гурика
Медалі отримані в ході війни не збереглися
 
 
 
                                                                         

 

 

           Красько Кузьма Денисович
            Красько Кузьма Денисович народився 1920 року в селі Берестя Дубровицького району, Рівненської області, в сім'ї бідних селян. Юні роки пройшли за панування панської Польщі. Життя було тяжким, доводилось зранку до ночі працювати, але статків не було. У 1930 році хлопця віддали вчитися до школи. У 1934 році він закінчив 4 класи і то з великими труднощами - не було одягу, книжок, доводилось часто залишатись вдома. Ходив до школи і в той же час пас худобу. Не було навіть за що купити підручника, а якщо давали одного, то на чотирьох учнів. А було ще й таке: учень лише в 14 років ішов до школи і його могли не прийняти.
У 1934 році Кузьма пішов працювати в лісову промисловість. Заробіток був малий. Пропрацював два роки. В 1936 році найнявся на роботу в колишній Клесівський район на будівництво залізничної дороги  Клесів - Види. Коли в 1939 році прийшла Червона Армія, знову пішов працювати в лісову промисловість Дубровицького наркомстрою,  де пропрацював до весни 1941 року.
Під час окупації Полісся фашистською Німеччиною, ніде не працював, займався домашнім господарством, тому що не було бажання працювати на ворога. Проте один раз примусили силою йти на роботу і працював під направленою на нього зброєю.
Коли в 1944 році селом проходили війська Червоної Армії, він пішов на фронт. Був на підготовці запасного полку в місті Чкалов. Потім направили у місто Миколаїв в зенітну частину.
З міста Миколаєва почався його бойовий шлях. Проходив із своїм полком Румунію, Угорщину, Чехословаччину та Австрію. Було дуже тяжко боротися з ворогами. Ворог тримався за кожний метр своєї оборони, ішов на всякі хитрощі, на кожному кроці чекав підступ і важкі бої. Згодом полку Кузьми Денисовича було присвоєно звання гвардійського.
14 квітня 1945 року у бою за Вену він був тяжко поранений і контужений. Товариші підібрали солдата з поля бою і відправили в госпіталь, де пролежав десять днів без свідомості (з болем згадує він ці часи). Завдяки гарному відношенню лікарів, Кузьма Денисович одужав. Але 4 травня 1945року йому довелось ампутувати ногу. Ще два місяці пролежав у лікарні в Австрії. Потім відправили до Румунії, де лікувався до 7 січня 1946 року.
Після демобілізації з армії в 1946 році повернувся додому, був визнаний інвалідом І групи. Незважаючи на інвалідність у 1947 році одружився (чоловіків у селі залишилось мало) і жив біля батьків. Згодом пішов працювати в колгосп. З 1952 по 1961 рік працював на зважувальній системі. Робота була важка, відсутність ноги давалася взнаки. Тому влаштувався касиром і пропрацював аж до пенсії.
В Кузьми Денисовича є одне бажання: щоб був мир - мир на всій землі. І щоб наші діти та внуки не бачили такого горя, яке прийшлося пережити його поколінню.
Не всі нагороди збереглися - діти, онуки гралися ними, коли були малими. Маємо лише такі:
  • Медаль «ЗА ПОБЕДУ НАД ГЕРМАНИЕЙ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «20 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «30 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «40 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
  • Медаль «50 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
Медаль «60 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 ГГ.»
Медаль «ЗА ДОБЛЕСТНЫЙ ТРУД. В ОЗНАМЕНОВАНИЕ 100- ЛЕТИЯ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ ВЛАДИМИРА ИЛЬИЧА ЛЕНИНА»
Медаль «ВЕТЕРАН ТРУДА»
 

 

 

Фотографії,  копії документів
Кузьми Денисовича Краська
 
Медалі отримані в ході війни не збереглися
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

У К Р А Ї Н А

ДУБРОВИЦЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

УПРАВЛІННЯ  ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

34100  Рівненська обл., м.Дубровиця, вул.Поштова,11, тел./факс(03658) 2-03-89 email:osvita_dubr@ukr.net

 

№ 474         від 13.12.2013

на №307     від 15.11.2013

 

 

Керівникам ЗНЗ

     

 

На виконання  Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про соціальні послуги», Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 №680 «Про збільшення норм грошових виплат на харчування та медикаменти в лікувально-профілактичних закладах ветеранів війни», розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 №360-р «Про затвердження плану заходів на 2013-2015 роки з підготовки і відзначення 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.11.2013 №307 «Про районну програму Ветеран на 2014-2018 роки» , з метою покращення роботи з питань соціального захисту ветеранів війни, політв’язнів та репресованих, вояків УПА, створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, поглиблення співробітництва з ветеранськими організаціями району, просимо забезпечити проведення в навчальних закладах наступних заходів Програми:

-        організувати продовження співпраці з ветеранськими організаціями району, вишукати можливості виділення їм фінансової допомоги для  проведення заходів з відзначення в районі Міжнародного дня інвалідів, Міжнародного дня громадян похилого віку та ветеранів війни, Дня Перемоги у Великій вітчизняній війні, Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, Дня українського козацтва та Дня утворення Української повстанської армії, Дня партизанської слави та інше;

-        провести  у навчальних закладах тематичних уроків і лекції, присвячених історії Великої Вітчизняної війни і звільненню України від фашистських загарбників, зустрічі з ветеранами, учасниками історичних подій, жертвами нацистських переслідувань, ветеранами Української повстанської армії, студентські і шкільні екскурсії в музеї, походів місцями бойової слави, за можливості залучати до цих акцій учасників бойових дій;

-        здійснити молодіжні заходи (табори, пошукові експедиції, екскурсії) місцями загибелі та поховань учасників Другої світової  війни та їх впорядкування;

-        здійснити перевірку стану утримання пам’ятників, меморіалів, обелісків, військових кладовищ і окремих військових захоронень, інших пам’ятних споруд і місць пов’язаних з історією Великої Вітчизняної війни, та здійснення заходів з їх належного утримання і постійного збереження, реставрації  тих, які цього потребують;

-        надати організаційно-методичну допомогу  громадським молодіжним організаціям для проведення дослідницької роботи з архівними матеріалами, зборів спогадів ветеранів Великої Вітчизняної війни, їх узагальненні та публікації .

Програма «Ветеран» на 2014-2018 роки додається.

 

Інформацію про проведення заходів Програми подавати в районний методичний кабінет методисту з виховної роботи ( Ярмошевич С.М.) щороку до 10 січня  в електронному вигляді на адресу : [email protected]

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

Завідувач районного

методичного кабінету                                           Т. Ф. Таборовець

 

 

 

Ярмошевич Світлана Михайлівна

2 08 87

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

до розпорядження голови

райдержадміністрації

   15. 11.2013        № 307

 

 

Районна  програма «Ветеран» на 2014-2018 роки

 

Паспорт Програми

1.

Ініціатор розроблення Програми

Дубровицька районна державна адміністрація

2.

Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розроблення Програми

Розпорядження голови райдержадміністрації від  

      листопада 2013 року №      

 

     

3.

Розробник Програми

Управління соціального захисту населення райдержадміністрації

4.

Співрозробники Програми

                                    ---

5.

Відповідальні за виконання Програми

Фінансове управління райдержадміністрації, відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, головний спеціаліст з комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації, Комунальний заклад охорони здоров’я «Дубровицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Комунальний заклад охорони здоров’я «Дубровицька центральна районна лікарня» відділ економічного розвитку,  торгівлі та інфраструктури райдержадміністрації, управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації,  відділ культури і туризму райдержадміністрації, міськсільвиконкоми, ветеранські організації району (за згодою)

6.

Учасники Програми

Фінансове управління райдержадміністрації, відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, головний спеціаліст з комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації, Комунальний заклад охорони здоров’я «Дубровицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Комунальний заклад охорони здоров’я «Дубровицька центральна районна лікарня» відділ економічного розвитку,  торгівлі та інфраструктури райдержадміністрації, управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації,  відділ культури і туризму райдержадміністрації, міськсільвиконкоми, ветеранські організації району (за згодою)

7.

Термін реалізації Програми

2014-2018 роки

8.

Перелік бюджетів, які беруть участь у виконанні Програми

Районний бюджет

9.

Орієнтовний загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, всього (тис. грн.)

1100,0

 

 

 

I. Визначення проблем, на розв’язання яких спрямована Програма

 

Основними  завданнями Програми є посилення соціального, медичного захисту ветеранів війни, створення сприятливих  умов для їх життєдіяльності, захист прав, наданих Конституцією України та законами України, підтримка статутної діяльності ветеранських організацій району.

Станом на 01 листопада 2013 року в районі проживає 1798 ветеранів війни. Серед них 1326 мають статус учасника війни, 167 осіб є учасниками бойових дій, 63 – інвалідами війни, на 242 особи поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Життєзабезпечення ветеранів підтримується системою пільг та компенсацій, які визначені відповідними законами. Проте, необхідно привернути увагу суспільства до проблем учасників війни, учасників бойових дій, інвалідів війни, сімей загиблих військовослужбовців та реабілітованих громадян, закріпити позитивні тенденції в ефективності реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни.

Завдяки фінансуванню за рахунок коштів районного бюджету протягом 2010-2013 років забезпечено реалізацію основних положень програми «Ветеран» на 201-2013 роки зокрема, на підтримку статутної діяльності громадських організацій ветеранів у 2010 році виділено 9,0 тис. грн., у 2011 році – 8,6 тис. грн., у 2012 році – 8,0 тис. грн., у 2013 році – 8,5 тис. грн.

Прийняття районної програми «Ветеран» та залучення на її виконання коштів з районного бюджету сприятиме вирішенню зазначених питань.

 

II. Мета Програми

 

Метою Прогрими є створення сприятливих соціально-економічних, медичних, культурних, організаційних та правових  умов і гарантій для реалізації прав ветеранів війни, забезпечення їх участі в економічній, соціальній, культурній та інших сферах суспільного життя.

 

III. Шляхи і засоби розв’язання проблем, строк виконання Програми

 

Розв’язання проблем здійснюється шляхом:

організаційного та інформаційного забезпечення;

створення умов для ефективної діяльності громадських організацій ветеранів шляхом надання фінансової підтримки їх статутної діяльності;

надання фінансової підтримки установам, на обслуговуванні та лікуванні в яких перебувають ветерани війни;

сприяння підвищенню рівня життєзабезпечення ветеранів війни шляхом надання натуральної та цільової грошової допомоги;

забезпечення щорічного відзначення в районі пам’ятних подій Великої Вітчизняної війни, Дня Ветерана, війн на території інших держав.

Строк виконання Програми становить п’ять років.

 

 

 

IV. Основні напрями реалізації Програми.

 

Основними напрямами реалізації Програми є:

покращення та координація роботи з питань соціального захисту ветеранів війни;

сприяння створенню умов для ефективної роботи ветеранських організацій, надання їм фінансової підтримки для забезпечення здійснення їх статутних завдань;

широке залучення громадських організацій, товариств, релігійних конфесій до організації роботи з питань соціального захисту ветеранів.

 

V. Фінансове забезпечення Програми.

 

Фінансування заходів Програми  здійснюється за рахунок коштів районного бюджету, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведено у Паспорті та заходах Програми.

 

VI. Очікувані результати виконання Програми.

 

Виконання Програми надасть змогу:

забезпечити ефективну роботу ветеранських організацій, поступово збільшивши обсяги фінансування на здійснення їх статутних завдань;

забезпечити диспансерне обстеження інвалідів війни, учасників бойових дій та учасників війни;

забезпечити перевезення ветеранів до закладів охорони здоров’я та інших установ соціальної сфери.

 

VII. Координація та контроль за ходом виконання Програми.

 

Виконання Програми здійснюється шляхом реалізації її заходів і завдань.

Безпосередній контроль за виконанням завдань і заходів Програми здійснює відповідальний виконавець, а за цільовим та ефективним використанням коштів – головні розпорядники коштів.